Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням - будь-який суддя цієї колегії.

Коментар:

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Це означає, що рішення господарського суду має грунтуватися на повному з'ясуванні таких обставин: 1) чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3) яка правова кваліфікація відносин сторін, з огляду на факти, з'ясовані у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У випадку, коли спір розглядається колегіально, судове рішення приймається більшістю голосів суддів.

2. Голосування при прийнятті судового рішення є не тільки правом, але й обов'язком кожного судді, а тому жоден із судців при вирішенні кожного питання не може утриматися від голосування. Це пояснюється тим, що судді виконують важливу функцію державної влади — здійснення правосуддя. Так само жоден із суддів не має права утриматися від підписання судового рішення. Враховуючи авторитет головуючого, який міг би вплинути на позицію інших членів суду, ч. 2 цієї статті закріплене правило, згідно з яким головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 23 листопада 2001 р. № 01-8/1272 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини другої статті 82 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що прийняте господарським судом рішення підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. Отже, жодний із суддів за результатами вирішення спору не може за будь-яких обставин відмовитись від підписання рішення.

Згідно з ч. З коментованої статті у разі розгляду справи колегією суддів суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. Проте даних про наявність окремої думки судді рішення (ухвала, постанова) містити не повинне. Відповідний документ, який складається у довільній письмовій формі, під час оформлення матеріалів справи господарського суду вміщується працівником канцелярії в окремий конверт, що прикріплюється до внутрішнього боку обкладинки відповідної справи. Конверт опечатується і на ньому робиться позначка: "Окрема думка судді (прізвище, ініціали)". До опису матеріалів справи вносяться відповідні дані. Цей конверт може бути відкрито лише суддями, які переглядають рішення (ухвалу, постанову) в апеляційному чи у касаційному порядку. Після здійснення такого перегляду документ, що містить окрему думку судді, знову законвертовується у тому самому порядку. Судді, які беруть участь у розгляді справи у першій, апеляційній або касаційних інстанціях, та працівник канцелярії, який оформлює матеріали справи, не мають права у будь-якій формі доводити до відома інших осіб, у тому числі учасників судового процесу, відомості про наявність окремої думки та її зміст.

Частина 4 коментованої статті регламентує порядок підготовки проектів судових рішень. Відповідно до цієї норми таку підготовку здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням будь-який суддя цієї колегії.