Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Коментар:

Прокуратура України є єдиною системою, на яку покладається представництво інтересів громадян або держави у суді у випадках, визначених законодавством (п. 2 ст. 121 Конституції України). Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом.

Прокурор здійснює у суді представницьку функцію громадян або держави в порядку, встановленому ГПК України, іншими законами, і може здійснювати її на будь-якій стадії господарського процесу (ст. 29 цього Кодексу, ст. 35 Закону України „Про прокуратуру"). При цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у порядку, передбаченому ГПК України.

Прокурор, який бере участь у розгляді господарських справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, має сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст. 34 Закону України „Про прокуратуру").

Коментована стаття передбачає право прокурора звернутися до господарського суду з метою захисту прав та законних інтересів осіб та держави, при цьому він може бути ініціатором виникнення справи у господарському суді або вступити в уже початий процес. Зокрема, з метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Отже, прокурор як самостійний учасник судового процесу має право звертатися до господарського суду з позовними заявами, апеляційним чи касаційним поданням тощо. При цьому згідно зі ст. 2 цього Кодексу у позовній заяві прокурор повинен зазначити, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтувати необхідність їх захисту, а також вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У разі неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача господарський суд на підставі ст. 63 ГПК України повертає таку заяву і додані до неї документи без розгляду. У разі, якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 81 ГПК України.

Відповідно до коментованої статті у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні — також і усно. При цьому участь прокурора у судовій справі, що порушена за його заявою, не позбавляє осіб, в інтересах яких він подав позов, брати участь у справі, користуючись правами позивача, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 коментованої статті прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, регламентованими статтями 21, 22 ГПК України (див. коментар до цих статей). Винятком є ситуація, передбачена коментованою статтею, — прокурор не має права укладати мирову угоду. Отже, як учасник судового процесу прокурор наділяється відповідними правами позивача, зокрема вносити апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, крім права на укладання мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У зазначених випадках спір підлягає вирішенню господарським судом по суті. Цей висновок випливає зі змісту частин 5, 6 коментованої статті, відповідно до яких відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті, і відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Лише у разі, коли обидва згадані учасники судового процесу (прокурор і позивач) заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно зі ст. 80 цього Кодексу, якщо ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ст. 22).

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що представництво інтересів громадянина і держави у господарському суді та інших судах є однією з основних функцій прокуратури (пункти 2—4 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру").