1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають права позивача.

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 49 цього Кодексу.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає процесуальний статус (права і обов'язки) третіх осіб, як тих, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і тих, які не заявляють таких вимог. Такий процесуальний статус визначено у такий спосіб, щоби процесуальні можливості цих осіб були цілком адекватними інтересам цих осіб.

Права і обов'язки третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

2. Процесуальні права і обов'язки третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, такі ж самі, як і в позивача (див., зокрема, статтю 49 і частини першу, третю статті 51 КАСУ), у тому числі й обов'язки щодо несення судових витрат.

Таким чином, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, має право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються її інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується її інтересів;

11) змінити підставу або предмет свого адміністративного позову;

12) збільшити або зменшити розмір своїх позовних вимог;

13) відкликати свою позовну заяву;

14) відмовитися від адміністративного позову;

15) досягнути примирення зі сторонами;

16) користуватися іншими правами позивача.

3. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розпоряджається диспозитивними правами на предмет спору лише в межах своїх вимог. Закриття провадження у справі за першим позовом саме по собі не тягне за собою закриття провадження у справі за позовом третьої особи. Наприклад, відмова позивача від адміністративного позову не перешкоджає розгляду позову третьої особи.

Права і обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

4. Процесуальні права і обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначаються насамперед відповідно до статті 49 КАСУ.

Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються її інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується її інтересів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не наділена диспозитивними правами, які є у сторін, - вона не може відмовлятися від позову, змінювати його, досягати примирення, визнавати позов тощо. Але позиція третьої особи має значення для вирішення питань щодо наслідків реалізації цих прав сторонами. Наприклад, якщо за клопотанням сторін суд вирішує питання про визнання умов примирення сторін, він повинен обов'язково перевірити, чи не порушують умови примирення прав, свобод чи інтересів третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зокрема й з'ясувати її думку щодо примирення.

5. Якщо суд не залучив (не допустив) до участі у справі третю особу і вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, - вона має право вимагати перегляду судового рішення за наслідками розгляду справи (частини перші статей 185, 211, 236, стаття 246 КАСУ).