1. Суд може до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем прийняти постанову щодо частини позовних вимог, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи задовольнити ці вимоги, виділивши їх в окреме провадження.

2. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття передбачає можливість вирішення судом першої інстанції у процесі судового розгляду частини позовних вимог з метою надання своєчасного захисту правам, свободам та інтересам особи.

Поняття постанови щодо частини позовних вимог

2. Постанова щодо частини позовних вимог є новим для процесуального законодавства України різновидом судового рішення, який дає можливість пришвидшити надання судового захисту правам, свободам чи інтересам особи, що були порушені. Постановою щодо частини позовних вимог суд може вирішити частину адміністративного позову, а щодо іншої частини - продовжити розгляд.

3. Постанова щодо частини позовних вимог може бути прийнята лише у разі допустимості поділу самого предмета адміністративного позову. Рішення про допустимість чи необхідність ухвалення постанови щодо частини позовних вимог суд приймає лише за клопотанням особи, яка бере участь у справі, а не з власної ініціативи суду. Найчастіше у такій постанові зацікавлений позивач.

4. Якщо клопотання про постанову щодо частини позовних вимог заявлено до початку розгляду справи по суті, тоді суд, встановлюючи порядок дослідження доказів, може розділити такий розгляд на дві частини:

1) спочатку досліджувати докази стосовно обставин, що стосуються однієї частини позовних вимог, провести судові дебати у цій частині і після прийняття постанови щодо відповідної частини позовних вимог перейти до другої складової розгляду справи по суті;

2) досліджувати докази щодо обставин стосовно іншої частини адміністративного позову.

Між цими двома частинами за потреби може бути оголошено перерву у судовому засіданні.

5. За структурою і змістом постанова щодо частини позовних вимог повинна відповідати вимогам до постанови, що встановлені статтею 163 КАСУ.

6. Від постанови щодо частини позовних вимог слід відрізняти додаткову постанову, яку суд може прийняти, наприклад, якщо внаслідок помилки не було вирішено якоїсь частини позовних вимог (див. статтю 168 КАСУ).

Можливі випадки прийняття постанови щодо частини позовних вимог

7. Якщо докази, що досліджені судом, дають можливість вирішити частину позовних вимог (наприклад, вимогу про скасування незаконного акта), то суд за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може прийняти стосовно цих вимог постанову і продовжити розгляд справи щодо інших вимог (наприклад, про відшкодування завданої цим актом шкоди). Якщо підстав для скасування акта не буде, тоді суд може відразу прийняти постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю. Досліджувати докази щодо шкоди уже не буде потреби, адже підтвердження правомірності акта виключає можливість відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Так само постанову може бути прийнято щодо частини позовних вимог, що визнав відповідач і це визнання прийнято судом, а щодо позовних вимог, які відповідач не визнав, то справу у цій частині необхідно розглядати по суті.

Набрання законної сили постановою щодо частини позовних вимог та її оскарження

8. Постанова щодо частини позовних вимог набирає законної сили і може бути оскаржена за загальними правилами набрання постановою законної сили (стаття 254 КАСУ) та її оскарження (розділ IV КАСУ).

Тобто постанова щодо частини позовних вимог набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова щодо частини позовних вимог набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова щодо частини позовних вимог, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення цієї постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Зарубіжний досвід

9. У німецькому Положенні про адміністративні суди відповідником української постанови щодо частини позовних вимог є два інститути - часткове рішення і проміжне рішення. Згідно з § 110 Положення, якщо хоча б частина предмету спору визріла для прийняття рішення, то суд може ухвалити часткове рішення по суті справи. Відповідно до § 111, якщо у позові про примушення відповідача до здійснення певної дії спірною є вимога щодо підстави та суми, то суд може спочатку ухвалити проміжне рішення щодо підстав й у разі визнання вимоги обґрунтованою він постановляє, що треба розглянути спір стосовно суми.