Перевізник не відповідає за нестачу вантажу, що прибув у порт призначення:

1) у справних суднових приміщеннях, ліхтерах, контейнерах із справними пломбами відправника (стаття 147 цього Кодексу);

2) у цілій і справній тарі без слідів її розпакування в дорозі;

3) у супроводі провідника відправника або одержувача, якщо тільки одержувач не доведе, що нестача вантажу сталася з вини перевізника.

Коментар:

В коментованій статті визначено категорію обставин, що свідчать про збереженість вантажу під час перевезення і є підставами, що звільняють перевізника від відповідальності за нестачу вантажу.

Отже, перевізник не відповідає за нестачу, якщо вантаж прибув:

1) у справних суднових приміщеннях, ліхтерах, контейнерах із справними пломбами відправника;

2) у цілій і справній тарі без слідів її розпакування в дорозі;

3) у супроводі провідника відправника або одержувача, якщо тільки одержувач не доведе, що нестача вантажу сталася з вини перевізника.

Нами вже зазначалося (див. коментар до ст. 147), що сьогодні застосовуються Правила морського перевезення вантажів з опломбуванням вантажних приміщень пломбами відправників (РД 31.10.20-89), затверджені Міністерством морського флоту СРСР 02.01.90 р. Відповідно до Правил, прибуття вантажу в опломбованому вантажному приміщенні є свідченням того, що перевізник не мав доступу до такого вантажу. Однак, акцент в такому випадку слід робити на прибуття вантажу зі справними пломбами відправника. Якщо пломби пошкоджені, то виявлена нестача вантажу, може бути підставою для відповідальності перевізника.

Відповідно до ст. 142 цього Кодексу вантажі, що потребують тари і упаковки для запобігання втратам, нестачам й пошкодженню, повинні подаватися до перевезення у справній тарі чи упаковці, що забезпечують повне збереження вантажу під час перевезення. Існує низка вимог до тари, в якій має перевозитися той чи інший вантаж. Транспортна упаковка повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, мати у наявності і цілісності пломби, замки тощо (наприклад, тара вантажевих місць масою брутто одна тонна і більше повинна мати особливі пристрої для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і кріплення вантажу на судні - рими, гаки та інше). Тому, якщо після прибуття відсутні сліди розпакування, то це не може бути підставою для відповідальності перевізника нестачу вантажу.

Особливим видом тари є контейнер. Застосування контейнерів у торговельному мореплавстві не тільки звільняє відправника від обов'язку упакувати вантаж у відповідну тару, сприяє збереженню вантажу, усуває можливість його втрати, але й дозволяє здійснювати перевезення безпосередньо від складу відправника до складу одержувача без проміжного збереження і сортирування. Контейнерні морські перевезення створюють сприятливі умови для комплексної механізації навантажувально-розвантажувальних робіт і мають зрештою більший економічний ефект. Для морського перевезення вантажів можуть застосовуватися універсальні та спеціалізовані контейнери. Вимоги до застосування та порядку використання контейнерів для морських перевезень вантажів встановлено Правилами перевезення контейнерів морським транспортом (РД 31.10.23-89), затвердженими Міністерством морського флоту СРСР 02.01.90 р. Вантажовідправнику повинні надаватися під навантаження контейнери у справному стані, придатні для перевезення певного вантажу та очищені від залишків раніше перевозимого вантажу. Придатність контейнерів до перевезення певного вантажу визначається відправником. При навантаженні вантажу у контейнер вантажовідправник або його експедитор зобов'язані покласти у контейнер специфікацію на вантаж із зазначенням найменування вантажу і кількості навантажених місць. Контейнери приймаються до перевезення за вагою та пломбами вантажовідправника з зовнішнім оглядом справності контейнера і пломб. Контейнери, що прибули у порт призначення у справному стані та зі справними пломбами вантажовідправника, видаються одержувачу по зовнішньому огляду контейнера і пломби без перевірки кількості місць, стану і ваги вантажу у контейнері. У випадку прибуття контейнера з технічними несправностями, внаслідок яких існувала можливість доступу до вантажу або його пошкодження, або за несправністю пломб, перевізник на вимогу одержувача та за його участю зобов'язаний розкрити контейнер, зробити перевірку кількості місць, ваги та стану вантажу і за необхідності скласти комерційний акт.

На практиці можливо перевезення вантажу у несправній тарі з відповідним включенням у коносамент застереження про звільнення перевізника від відповідальності за пошкодження або втрату вантажу внаслідок недоліків тари. В цьому випадку застереження вказує на визнання відправником встановлених недоліків тари. Правове значення такого застереження полягає в тому, що воно створює презумпцію невинності перевізника у разі неохоронного перевезення внаслідок недоліків тари і покладає наведення доказів його вини на відправника. Навпаки, відсутність цього застереження створює припущення на користь відправника про належне виконання ним свого обов'язку щодо подання вантажу до перевезення у справній тарі і упаковці.

Одним із способів перевезення є морське перевезення вантажів з провідниками відправника або одержувача. Правилами морського перевезення вантажів, які супроводжуються провідниками відправників або одержувачів, і проїзду провідників (РД 31.10.16-89), затвердженими Міністерством морського флоту СРСР від 02.01.90 р., встановлено перелік вантажів, які можуть перевозитися у супроводі провідників відправника або одержувача:

- вантажі, що швидко псуються або вимагають при перевезенні спеціального обслуговування;

- тварини, птиця, жива риба;

- овочі, рослини, картопля, цитрусові;

- автомобілі, трактори та інші машини, які вже були в експлуатації;

- цінні вантажі;

- інші вантажі, перевезення яких з провідниками передбачено спеціальними правилами перевезення.

На кожну партію вантажу, яка прямує в один пункт призначення, відправником призначається один провідник (кількість провідників може бути збільшена, якщо того вимагають умови перевезення). В коносаменті робиться відмітка про те, що вантаж прямує у супроводі провідника відправника або одержувача, а також зазначаються прізвище, ім'я, по батькові провідника, серія та номер його паспорта і номер посвідчення про відрядження. Відправник або одержувач зобов'язані дати вказівки своєму провідникові щодо його обов'язків під час супроводження вантажу і видачі його у місці призначення. Вантажовласник несе повну відповідальність за пошкодження або загибель судна та його обладнання за наявності вини провідника.

До обов'язків провідника відноситься: безпосередня охорона вантажу, який він супроводжує; забезпечення тварин, птиці та риби кормом і водою, очищення приміщень, в яких вони знаходяться та догляд за ними; прийняття необхідних заходів для запобігання псуванню вантажу; нагляд за кріпленням вантажу, а також видача вантажів одержувачу.

Відповідальність за кількість і якість вантажу, який прямує у супроводі провідника, несе вантажовласник. Перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, який прибув у порт призначення у супроводі провідника відправника або одержувача, якщо тільки одержувач не доведе, що нестача вантажу сталася з вини перевізника. У випадку пошкодження або втрати вантажу внаслідок обставин, які не залежать від перевізника і які підтверджуються актом про морський протест, капітан судна на вимогу провідника повинен видати йому довідку про те, коли і де було оформлено морський протест.

У випадках, коли провідник не з'явився до відходу судна або залишив вантаж, який він супроводжує, а також за інших обставин, коли провідник не може супроводжувати вантаж, адміністрація судна і порта зобов'язані скликати комісію, перевірити вантаж і скласти акт загальної форми, в якому визначити причини перевірки, кількість і стан вантажу. Для подальшого супроводження вантажу ними може бути призначено іншого провідника.

Вантаж, який прибув у порт призначення у супроводі провідника, залишається під його наглядом до моменту передачі одержувачу.