У договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна. 

Коментар:

Коментованою статтею визначаються ті умови, які обов'язково повинні бути вказані в договорі чартеру (фрахтування) судна. Дане положення застосовується як для договорів тайм-чартеру, так і для договорів бербоут-чартеру. Проте, вказаний в ст. 205 перелік не є вичерпним, в договорі чартеру (фрахтування) судна можуть бути вказані і інші, характерні для певного договору умови.

Так, в договорі вказуються найменування сторін - судновласника та фрахтувальника та їх реквізити (адреси, засоби зв'язку тощо). Як відомо, визначення найменування сторін є обов'язковим реквізитом для будь-якого договору і не відноситься до його умов.

Найменування судна є способом його індивідуалізації. Якщо судно вже має назву, судновласник може її змінити лише за умови наявності в договорі відповідної умови або згоди фрахтувальника на таку заміну. В іншому випадку, судновласник не може вимагати від фрахтувальника прийняття іншого судна, ніж те, що зазначено в договорі, навіть за наявності його схожості з попереднім за своїми технічними та іншими показниками.

Оскільки чартер (фрахтування) відноситься до комерційного мореплавства, фрахтувальника цікавлять експлуатаційні дані судна. Так, в якості експлуатаційних даний судна в договорі вказуються: дедвейт судна, включаючи запаси бункера, інших матеріалів і води для котлів, місткість його вантажних і бункерних приміщень, регістрова місткість, швидкість, клас, рік побудови, розхід палива тощо. При фрахтуванні судна з метою перевезення вантажів також мають значення дані про кількість трюмів, танків, палуб, розміри люків, наявність кранів і інших вантажних механізмів.

Невідповідність даних про судно, що зафіксовані в договорі із фактичними його даними може мати негативні наслідки для судновласника. Так, в міжнародній практиці фрахтування судна на певний час фрахтувальник має право анулювати договорів і стягнути понесені ним збитки внаслідок неправильного опису судна за наявності однієї з трьох умов:

1. неправильний опис судна зачіпає сутність договору і призводить до позбавлення фрахтувальника прибутку в значній частині;

2. судновласник не може виконати вимоги про придатність або готовність судна до дати канцелінгу і тим самим усунути невідповідність між описом судна і його фактичним станом;

3. судновласник не може привести судно в стан, що відповідає його опису за договором або відмовляється це зробити.

При цьому, навіть за відсутності підстав для анулювання договору, фрахтувальник має право стягнути збитки з судновласника, які він поніс внаслідок неправильного опису судна в договорі. Безумовно, в такому випадку, обов'язок довести наявність збитку покладається на фрахтувальника.

В договорі чартеру (фрахтування) вказується район плавання, в якому фрахтувальник може експлуатувати судно. При визначені меж цього району враховуються як техніко-експлуатаційні параметри судна, так і комерційно-політичні інтереси сторін. Район плавання судна, як правило, визначається шляхом встановлення заборони експлуатувати судно в небезпечних для мореплавства зонах, заходити в порти певної берегової території або тієї чи іншої держави.

Мета фрахтування може бути визначена як в узагальненому вигляді, наприклад, для перевезення вантажів, так і більш детально, зокрема, для перевезення зерна, лісу, руди, палива тощо. В договорі може бути визначений вид морського промислу або науково-дослідної діяльності у випадках, коли судно планується використовувати для цих цілей.

Розмір фрахту до договором чартеру (фрахтування) визначається на підставі добової ставки за судно в цілому або місячної ставки за кожну тону дедвейту. Рівень ставки фрахту визначається з урахуванням кон'юктури на світовому ринку. На визначення фрахту впливають також дані про судно, район його експлуатації і інші умови договору.

Строк, на який укладається договір може бути вказаний у вигляді періоду або часу, необхідного для виконання одного або декількох рейсів по перевезенню вантажу, буксирної або рятувальної операціях тощо. Вирахування строку починається з моменту надання судна судновласником в користування фрахтувальнику.

В договорі обов'язково повинно бути вказано час передачі зафрахтованого судна судновласником і час його повернення. Цей час часто визначається вказівкою на період, в який судно повинно бути передано або повернуто. Іноді поряд з датами в договорі вказуються години, в які слід передати або повернути судно (наприклад, з 9 до 18 години). В договорі, як правило, вказується не відповідний порт, в якому судно повинно бути передано фрахтувальнику, а відрізок берегової полоси, в межах якої фрахтувальнику належить обрати порт приймання-здавання судна, тобто рейндж.

Судновласник зобов'язаний передати судно в користування фрахтувальника біля доступного причалу або доку (про що свідчить, наприклад, п. 1 проформи "Балтайм"). В договір, як правило, включається умова про те, що біля причалу або в доці судно було в безпечному стані і знаходилося завжди на плаву.