Стаття 287. Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

 

Коментар:

Однією з найважливіших гарантій захисту прав людини є право правопорушника на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Це дієвий засіб забезпечення законності та підстава для перевірки обґрунтованості прийнятих у справі рішень. Оскарження сприяє найшвидшому виявленню та виправленню недоліків, що були допущені при розгляді справи, є певним контролем та перевіркою роботи органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Під час розгляду скарги орган (посадова особа), який одержав скаргу, встановлює чи дійсно в діях особи, яка притягається до відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено документи, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.

Правом на оскарження постанови наділені особа, щодо якої винесено постанову, та потерпілий. У разі, коли такими особами є неповнолітні або особи, що через свої фізичні або психічні вади не можуть здійснювати свої права, то їх інтереси представляють їх законні представники. Ними є батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники. Також кожен громадянин України має право на правову допомогу. її надають захисники. Захисник має право від імені та за дорученням особи, яка його запросила, подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу. Захисник сприяє більш повному здійсненню прав особи, яка його запросила. У випадку, коли скаргу подано особою, яка не має на це право, скарга не розглядається.

Якщо розгляд одержаної скарги не входять до повноважень органа (посадової особи), що отримав скаргу, вона в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав скаргу. У разі якщо скарга не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вона в той самий строк повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Також не підлягає розгляду скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення, винесена районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом. Така постанова є остаточною і оскарженню в порядку адміністративного провадження, крім передбачених законом випадків, не підлягає.

Законом не передбачено ніяких вимог щодо форм скарг у адміністративному провадженні. Однак Закон України «Про звернення громадян» від 12.10.1996 р. встановлює загальні вимоги до скарг. До рішень, які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Унаслідок розгляду скарги можливе прийняття такого рішення:

1) залишення постанови без змін, а скарги без задоволення;

2) скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд. Підставами для скасування постанови є: неповне встановлення необхідних для вирішення справи обставин, недоказаність встановлених обставин, невідповідність висновків обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Також постанова скасовується у випадку, коли справа була розглянута неправомочним органом (посадовою особою). Тоді справа надсилається за належністю.

3) скасування постанови і закриття справи;

4) зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, щоб стягнення не було посилено.