1. З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

2. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Коментар:

1. Строк сплати заборгованості за аліментами залежить від того, яким чином обчислюється її розмір. Якщо розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, строк її сплати визначається постановою державного виконавця, якщо ж за наявності спору розмір заборгованості обчислюється судом, то строк її сплати відповідно визначається рішенням суду.

Водночас, стаття, що коментується, надає можливість в залежності від обставин, що зумовили виникнення заборгованості за аліментами відстрочити, розстрочити її сплату, звільнити повністю або частково від неї.

Так, ч. 1 даної статті закріплено положення про те, що з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Відстрочення сплати заборгованості за аліментами означає встановлення певного строку або терміну для повного погашення заборгованості за аліментами.

Розстрочення сплати заборгованості за аліментами означає, що вся сума заборгованості ділиться на певні частки, які повинні сплачуватись у визначений строк або термін (наприклад, щомісяця тощо).

Відповідно до ст. 217 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. У свою чергу ст. 373 ЦПК закріплено положення, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Водночас, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку (ч. 1, ч. 2 ст. 33).

Надання відстрочки або розстрочки є можливим як при винесенні судового рішення, так і після набрання ним законної сили. Однак в останньому випадку зміна строків фіксується в окремій ухвалі суду. Таке рішення суд може прийняти незалежно від того, до чи після судового процесу виникли зазначені обставини.

2. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв'язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо). Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" також передбачено, що суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості (п. 22).

3. Частиною 3 даної статті закріплено положення про те, що суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", за загальним правилом, виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років (п. 1 ч. 1 ст. 21). Такий строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п. 1 ч. 2 ст. 21). Водночас, передбачено, що рішення про стягнення періодичних платежів (у тому числі у справах про стягнення аліментів) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 4 ст. 21).

Коментована норма виходить із того, що у випадку видачі виконавчого листа на руки одержувача аліментів отримання аліментів на дитину залежить від цієї особи. А тому у випадку непред'явлення нею без поважних причин виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вправі звільнити боржника - платника аліментів від сплати заборгованості.