Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Коментар:

1. Стаття 48 передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки: 1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або 2) особа перестала бути суспільно небезпечною.

2. Передбачений ст. 48 вид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти від декриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чи інше діяння було виключено законом з кола кримінально караних. У таких випадках підлягає застосуванню правило про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує злочинність діяння (ч. 1 ст. 5). Суд виносить виправдувальний вирок за відсутністю в діянні особи складу злочину. Натомість ст. 48, не заперечуючи типову законодавчу оцінку діяння як злочинного, виходить з того, що кримінальна протиправність повинна бути наявною на момент не лише вчинення діяння, а й розслідування і розгляду справи у суді. Під час вчинення діяння воно містило склад конкретного злочину, і ця підстава кримінальної відповідальності на момент вирішення питання про звільнення особи від відповідальності за ст. 48 не усувається, оскільки кримінальний закон залишається незмінним.

Від зміни обстановки треба відрізняти випадки опосередкованої декриміналізації, за якої поліпшення правового становища того, хто вчинив злочин, стає результатом змін не кримінального закону, а нормативно-правових актів, до яких відсилають бланкетні диспозиції норм КК (наприклад, скасування обов'язкового платежу, що входить у систему оподаткування, скорочення переліку підакцизних товарів або видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню). У подібних ситуаціях, коли відбувається звуження обсягу злочинної поведінки, що стає результатом змін регулятивного законодавства при незмінності кримінального закону, слід застосовувати не ч. 1 ст. 5 КК, в якій фігурує закон про кримінальну відповідальність, а ч. 1 ст. 58 Конституції України як норму прямої дії універсального характеру. Остання, завдяки вказівці на зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, що скасовують відповідальність особи, охоплює і випадки опосередкованої (тобто безпосередньо не поєднаної зі зміною закону про кримінальну відповідальність) декриміналізації.

3. Звернення до розглядуваного виду звільнення від кримінальної відповідальності - право, а не обов'язок суду, який вирішує питання про застосування ст. 48 у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності злочину, тяжкості заподіяної ним шкоди, часу, який сплив з часу забороненого КК діяння, важливості і значущості обставин, які свідчать про зміну обстановки. У разі, коли суд зробить висновок про те, що, незважаючи на істотну зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільно небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 не допускається.

4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки є безумовним у тому плані, що воно не ставиться у залежність від подальшої поведінки особи, щодо якої застосовано ст. 48. При цьому дискреційні можливості суду істотно обмежені вказівкою закону на дві обставини: 1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від відповідальності за ст. 48, повинна вчинити злочин вперше (див. коментар до ст. 45); 2) такий злочин має бути злочином невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 і коментар до неї).

5. Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (до відповідних процесів у масштабах країни можна віднести, наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до принципово іншої). Зазначені масштабні зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, оперативне кримінально-правове реагування на які до ухвалення такого рішення може набувати вигляду застосування ст. 48.

Зміна обстановки може стосуватись як всієї країни, так і окремих територій, населених пунктів, підприємств, установ, організацій. Стаття 48 може бути застосована, наприклад, у випадках: заподіяння шляхом зловживання службовим становищем істотної шкоди підприємству, яке у подальшому було ліквідоване; викрадення з поля сільськогосподарської продукції, яка згодом, до збирання врожаю, була повністю втрачена внаслідок захворювання рослин або безгосподарності; незаконна порубка лісу на ділянці, яка підлягала розчищенню з метою проведення меліоративних робіт; полювання у забороненому місці, в якому незабаром було офіційно дозволено займатися полюванням; ухилення від сплати податків і зборів, вчинене службовою особою підприємства, з якого надалі було списано податкову заборгованість.

6. Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому). Фактами об'єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема: призов на строкову військову службу; зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків з "кримінальним" оточенням; працевлаштування раніше не працюючого; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом; залучення особи до конфіденційної співпраці з правоохоронними органами; закінчення терміну строкової служби військовослужбовця, який вчинив самовільне залишення частини або місця служби; поліпшення сімейних стосунків, ускладнення яких в минулому сприяло вчиненню злочину; створення сім'ї із жертвою злочину. У новому оточенні морально-юридична оцінка конкретної особи істотно змінюється; втрачається доцільність застосування щодо винного у злочині заходів кримінально-правової репресії. Не визнається зміною обстановки в плані застосування ст. 48 зміна місця проживання, у т. ч. виїзд за кордон, що здійснено винним для ухилення від правосуддя і уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, перебування у кримінально-виконавчій установі, де особа відбуває покарання за інший злочин, а також смерть обвинуваченого. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, може бути зроблений лише на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.

Збереження на момент провадження розслідування і розгляду справи у суді суспільної небезпечності вчиненого злочину не перешкоджає застосуванню ст. 48 у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

7. Звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка внаслідок зміни обстановки перестала бути суспільно небезпечною, необхідно відрізняти від: 1) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45); 2) звільнення від покарання особи, яку з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи у суді не можна вважати суспільно небезпечною (ч. 4 ст. 74). У ст. 48 йдеться про зміну обстановки - про об'єктивні та суб'єктивні причини, але у будь-якому разі зовнішні чинники втрати особою суспільної небезпечності. Стаття 48 виходить з існування певного проміжку часу, в який відбувається зовнішній прояв тих чи інших змін, у результаті чого суб'єкт опиняється в іншій обстановці.

8. Закриття кримінальної справи у зв'язку із зміною обстановки не звільняє особу від обов'язку відшкодувати матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

* * *

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (статті 7, 71, 12, 28).