Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Коментар:

1. Позбавленням військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є додатковим покаранням, яке спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засуджену особу, а й на позбавлення її тих переваг, які надають відповідні звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас.

Відповідно до ст. 54 суд вправі застосувати це покарання лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин (про поняття таких злочинів див. ст. 12.

Як вид покарання позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не вказується у санкціях норм Особливої частини КК. Його застосування залежить від угляду суду. Судова практика свідчить, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують, зокрема, такі обставини: використання винним свого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг або переваг для себе чи для інших осіб; його ставлення до виконання службових обов'язків; наявність дисциплінарних стягнень; поведінку винного в колективі і в побуті.

Військове звання присвоюється, зокрема, особам, які проходять службу в Збройних Силах України, Державної прикордонної службі України, Служби безпеки України, інших військових формуваннях, а також військовозобов'язаним. Військові звання поділяються на армійські і корабельні, а також на звання рядового складу, сержантського і старшинського складу, молодшого офіцерського складу, старшого офіцерського складу і вищого офіцерського складу. Спеціальними є звання, що присвоюються, зокрема, працівникам міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, митної служби. Ранги встановлені, зокрема, для державних службовців, дипломатів, класні чини - для працівників прокуратури, а кваліфікаційні класи - для суддів, лікарів - судово-психіатричних експертів, судових експертів.

2. Стаття 54 не передбачає позбавлення судом засудженого почесних та вчених звань, державних нагород, наукових ступенів.

3. Згідно зі ст. 98 покарання, передбачене ст. 54, не застосовується до неповнолітніх.

* * *

Конституція України (пункти 5 і 6 ч. 2 ст. 92, пункти 24 і 25 ст. 106).

Кримінально-виконавчий кодекс від 11 липня 2003 р. (ст. 29).

Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. (ст. 410).

Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. (ст. 40).

Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. (ст. 26).

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 р. (ст. 15).

Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 4 квітня 2006 р.

Закон України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 р.

Закон України "Про дипломатичні ранги України" від 28 листопада 2002 р. (ст. 1).

Положення про класні чини працівників органів прокуратури України. Затверджене постановою Верховної Ради України N 1795-XII від 6 листопада 1991 р.

Постанова Верховної Ради України "Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України" N 3135-XII від 22 квітня 1993 р.

Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 423 від 7 березня 2007 р.

Порядок присвоєння вчених звань професора і доцента. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р.

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1234 від 22 вересня 2004 р.

Положення про кваліфікаційні класи лікарів - судово-психіатричних експертів та психологів - судових експертів. Затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України N 199 від 31 жовтня 1995 р.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України. Затверджене наказом Міністерства юстиції України N 360/6 від 30 листопада 1995 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (п. 15).