1. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65 - 67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65 - 67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Коментар:

1. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (про їх поняття див. статті 13 - 15 та коментар до них). Виходячи із загальних засад призначення покарання (ст. 65) і керуючись положеннями статей 66 - 67, суд має враховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин: 1) ступінь тяжкості вчиненого особою злочину (див. коментар до ст. 12); 2) ступінь здійснення злочинного наміру; 3) причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

2. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник (ст. 27). Призначаючи їм покарання відповідно до положень статей 65 - 67, суд враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину. Про особливості кримінальної відповідальності співучасників див. коментар до статей 29, 30, 31. Характер участі - це та роль, яку співучасник виконував у спільно вчиненому злочині: виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Ступінь участі - це фактичний внесок кожного із співучасників у вчинений об'єднаними зусиллями злочин.

3. Норми частин 2 і 3 ст. 68 не можуть застосовуватися до такого виду покарання, як довічне позбавлення волі (обґрунтування цього див. у коментарі до ст. 691) і при призначенні покарання за готування чи замах на злочин, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, "найбільш суворим видом покарання", про яке згадується у частинах 2 і 3 ст. 68, слід вважати позбавлення волі на певний строк. У зазначених випадках необхідно брати до уваги саме позбавлення волі на певний строк і тому, що суди фактично не призначають довічне позбавлення волі за готування та замах на злочини, передбачені ст. 112, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 258, статтями 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст. 442, ст. 443 (в окремих випадках призначення довічного позбавлення волі за замах на такі злочини вироки були змінені вищестоящими судами).