1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар:

1. Об'єкти цього злочину і злочинів, передбачених статтями 135 і 136, аналогічні.

2. З об'єктивної сторони цей злочин полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, що спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого.

У статті 137 під невиконанням або неналежним виконанням професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх слід розуміти, зокрема, ненадання безоплатної медичної, психологічної тощо допомоги, непроведення безоплатного протезування дітям-інвалідам, ненадання необхідної допомоги дітям, хворим на СНІД та інші невиліковні тяжкі хвороби, прийняття на роботу дітей без попереднього медичного огляду і висновку про відсутність протипоказань до праці тощо. Про поняття невиконання або неналежне виконання службових обов'язків див. також коментар до ст. 367.

Під істотною шкодою здоров'ю потерпілого у ст. 137 розуміються наслідки у вигляді заподіяння неповнолітньому легкого тілесного ушкодження.

3. Суб'єктом злочину є особа, на яку покладено професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх. Невиконання службовою особою професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я інших осіб через недбале або несумлінне ставлення до цих обов'язків за наявності підстав тягне відповідальність за статтями 367, 425 або 434.

Професійні обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх виконують, наприклад, певні категорії працівників закладів вищої, загальної середньої, професійно-технічної та позашкільної освіти, лікувально-оздоровчих закладів для дітей, дитячих будинків, притулків і приймальників-розподільників для неповнолітніх, прийомні батьки і батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, деякі працівники підприємств у сфері туристичної діяльності тощо. Про поняття службової особи див. ст. 364 і коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Невиконання або неналежне виконання службовою особою підприємства, установи або організації вимог нормативно-правових актів щодо охорони праці неповнолітніх, якщо це заподіяло шкоду здоров'ю неповнолітнього, кваліфікується за ст. 271.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується тільки необережністю до діяння і до наслідків. Істотну шкоду здоров'ю дітей при цьому слід розглядати як наслідок факторів, можливість виникнення яких особа передбачала, але легковажно розраховувала на те, що вони не з'являться, або ж, хоча і не передбачала, але повинна була і могла передбачити (наприклад, що діти, залишившись без догляду, можуть переплутати цукор з отрутою, або почнуть підпалювати феєрверк тощо).

Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 137) є смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. При цьому смерть неповнолітнього може настати як внаслідок злочинних дій інших осіб, так і внаслідок нещасного випадку (наприклад, утоплення, падіння у прірву) або самогубства. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, зникнення його безвісти тощо.

 * * * 

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (ст. 62).

Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р. (ст. 11).

Закон України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. (статті 26 - 28).

Закон України "Про освіту" від 23 березня 1996 р. (ст. 56).

Закон України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р. (ст. 29).

Закон України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 р. (ст. 22).

Закон України "Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 р. (ст. 20).

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. (статті 12, 21).

Закон України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001 р. (статті 34, 35).

Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 564 від 26 квітня 2002 р.