1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності на електричну і теплову енергію, а додатковими об'єктами - встановлений порядок забезпечення споживачів (побутових, промислових тощо) вказаними видами енергії та нормальна діяльність об'єктів електроенергетики і теплопостачання. Додатковими об'єктами злочину можуть виступати й інші цінності, зокрема життя і здоров'я особи (наприклад, внаслідок самовільного підключення до електромережі нерідко виникає небезпека смертельного травмування людини електрострумом), громадська безпека (скажімо, тоді, коли в результаті масштабного викрадення електроенергії створюється загроза аварії на промисловому об'єкті або коли внаслідок викрадення електроенергії через прилади обліку сусідніх споживачів різко зростає навантаження на їх електроустановки, що може призвести до виникнення пожежі).

2. Суб'єктами права власності на електричну і теплову енергію, а, отже, потерпілими від злочину, передбаченого ст. 1881, можуть бути: 1) суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, пов'язану з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях і теплогенеруючих установках, у тому числі з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (енергія сонячного випромінювання, вітру, морів, річок тощо); 2) фізичні та юридичні особи, які не є суб'єктами підприємництва і виробляють електричну або теплову енергію не для реалізації, а для власних потреб; 3) споживачі - юридичні та фізичні особи, які використовують (споживають) електричну і теплову енергію для власних побутових чи господарських потреб на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

3. Предметом злочину є енергія: 1) електрична; 2) теплова. Завдяки особливостям цих енергетичних ресурсів їх постачання споживачам здійснюється через приєднану мережу - електричну мережу (для електричної енергії) і трубопроводи - теплові мережі (для теплової енергії). Визнання електричної і теплової енергії предметом розглядуваного злочину ґрунтується, по-перше, на наявності у вказаних видів енергії параметрів, які дозволяють визначати розмір їх споживання, і, по-друге, на розумінні предмета злочину як матеріальних (фізичних) утворень, що можуть бути сприйняті за допомогою органів чуття людини або спеціальних технічних засобів.

Електрична енергія - це різновид енергії, пов'язаний з використанням електроструму, енергоносій, який відрізняється від інших енергоносіїв особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва і споживання, неможливість складування, повернення і переадресування) і призначений для перетворення у механічну (через використання електроустановок і струмоприймачів) або теплову енергію. Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, виступає на ринку як товар, призначений для купівлі-продажу.

Під тепловою енергією, з точки зору відповідальності за ст. 1881, слід розуміти теплоносій - рідку або газоподібну речовину (пара, гаряча і перегріта вода), що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках. Теплова енергія, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання (теплогенеруючі станції, теплові електростанції, котельні тощо) та на об'єктах електроенергетики для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, визнається товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 1881, газ - це корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводів та невуглеводних компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температурі 20° C), є товарною продукцією та яка за допомогою використання відповідних приладів може перетворюватись у теплову або електричну енергію. Протиправне заволодіння газом (як природним, так і штучним) залежно від способу злочинного посягання на цей різновид майна повинне розцінюватись, наприклад, як крадіжка (ст. 185), грабіж (ст. 186) чи шахрайство (ст. 190).

3. Об'єктивна сторона злочину виражається у викраденні будь-яким способом (таємно, відкрито, із застосування обману тощо) електричної або теплової енергії. При цьому у диспозиції ч. 1 ст. 1881 конкретизовано, що злочин може бути вчинено, зокрема, шляхом: 1) самовільного використання енергії без приладів обліку, якщо використання таких приладів є обов'язковим; 2) пошкодження приладів обліку.

За чинним законодавством споживання електричної та теплової енергії здійснюється на підставі договору енергопостачання, згідно з яким енергопостачальник відпускає електричну або теплову енергію споживачеві, а останній зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. Споживання енергії без оформлення договору не допускається. Викрадення електричної або теплової енергії означає її споживання взагалі без укладення договору енергопостачання або за його наявності, однак з порушенням установлених правил споживання енергії. Суть злочину, передбаченого ст. 1881, полягає в тому, що винна особа незаконно (самовільно, всупереч установленому порядку) і безоплатно споживає електричну або теплову енергію, завдаючи значної (великої) шкоди потерпілому.

Самовільне використання електричної або теплової енергії без приладів обліку має місце тоді, коли винний споживає енергію безконтрольно - без відповідних приладів обліку за умови, що використання таких приладів обліку є обов'язковим. Наприклад, особа за допомогою замаскованого перемикача прихованої електропроводки споживає електричну енергію поза приладом обліку - без обов'язкового у даному разі підрахування кількості спожитої енергії. Обов'язковість використання приладів обліку визначається нормативно встановленими правилами користування електричною та тепловою енергією та укладеним на їх підставі договором про користування енергією.

Прилади обліку, якщо йдеться про таких споживачів електроенергії, як населення, повинні мати пломби з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту і пломби з відбитком клейма (логотипу) енергопостачальника. Для розрахункового обліку електричної енергії, яку споживають юридичні особи і фізичні особи - підприємці, мають використовуватись засоби обліку (лічильники, трансформатори струму і напруги, кола обліку тощо), які внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні. Ці засоби обліку мають бути опломбовані на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Держспоживстандарту, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації. Для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

За загальним правилом, споживання електричної енергії без приладів (засобів) обліку не допускається. Водночас законодавство дозволяє тимчасове безоблікове споживання електричної енергії, яке здійснюється на підставі відповідного договору між споживачем та енергопостачальником (наприклад, тоді, коли виникає необхідність використання електроенергії для виконання робіт протягом декількох годин або діб, а встановлення приладу обліку недоцільне або неможливе). Така поведінка споживача електричної енергії є правомірною й ознак складу злочину, передбаченого ст. 1881, не містить. Висновок про відсутність самовільного (безоблікового) використання енергії слід робити і в тому випадку, коли споживач за відсутності у квартирі (будинку садибного типу) засобів обліку теплової енергії сплачує за отримані послуги (постачання гарячої води і централізоване опалення) за встановленими нормативами.

Пошкодження приладів обліку як спосіб викрадення електричної чи теплової енергії передбачає приведення таких приладів у стан, який виключає їх повноцінне використання за цільовим призначенням і забезпечує неконтрольоване такими приладами (без обліку взагалі чи з неповним обліком) використання (споживання) електричної чи теплової енергії (наприклад, розбивання окремих елементів приладів обліку, руйнування їх корпусу чи окремих деталей, заливання рідиною). Пошкодження приладів (засобів) обліку може поєднуватись із зриванням із них пломб Держспоживстандарту або електропередавальної (теплопостачальної) організації чи пошкодженням пломб. Під останнім слід розуміти порушення цілісності пломб, пломбувального матеріалу (дріт, кордова нитка тощо), на якому встановлені пломби, гвинтів, через які закріплено пломбувальний матеріал, а так само фальсифікацію пломб. За правилами користування електричною та тепловою енергією пошкоджені прилади обліку та прилади обліку із зірваними чи пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться відповідною комісією, до складу якої входять представники енергопостачальника і територіальних органів Держспоживстандарту. Акт, який складається за результатами такої експертизи, є важливим для встановлення ознак викрадення енергії шляхом пошкодження приладів обліку.

До інших способів викрадення електричної чи теплової енергії можуть бути віднесені, наприклад: самовільне підключення до електро- чи тепломережі, в результаті якого здійснюється споживання енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування енергією (у тому числі підключення до електромережі поза приладом (засобом) обліку прихованою електропроводкою та під'єднання від'єднаного представниками енергопостачальної організації електрообладнання); втручання в роботу приладів (засобів) обліку, що призводить до перекручення даних про обсяг (кількість) спожитої енергії (механічне гальмування диска приладу обліку; встановлення перемички, яка шунтує коло струму лічильника; використання різного роду пристроїв (наприклад, автотрансформаторів), що зменшують покази приладу обліку; зміна положення лічильника після його встановлення; знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку; самовільне встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають установленим вимогам, тощо); зміна схеми увімкнення приладів обліку; користування пільгою щодо сплати за споживання електричної або теплової енергії, якщо пільгу надано в результаті подання особою завідомо неправдивих відомостей; водорозбір із систем опалення через крани та інші пристрої; використання "штучного нуля" з метою позаоблікового споживання електричної енергії. "Штучний нуль" - це додатково змонтований контур заземлення (у тому числі металеві труби водопроводу або опалення), що з'єднаний з "нульовим" проводом внутрішньобудинкової електромережі, який за умови "неправильного" підключення лічильника (наприклад, у разі, якщо електрична енергія обліковується однофазним індукційним лічильником,- "фаза" у третій клемі), дає змогу безобліково споживати електричну енергію.

Якщо діяння, вчинене з метою викрадення електричної або теплової енергії, утворює самостійний склад злочину (наприклад, умисне або необережне знищення чи пошкодження майна, фальсифікація засобів вимірювання), дії винного потребують додаткової кваліфікації за відповідними нормами КК (зокрема, застосуванню підлягають статті 194, 196, 226). Про можливість кваліфікації скоєного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 1881 і ст. 1941, див. п. 2 коментарю до ст. 1941. Стаття 1881 в тій частині, в якій вона передбачає відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом обману або зловживання довірою, є спеціальною нормою відносно ст. 192, що робить можливим кваліфікацію вчиненого за сукупністю вказаних злочинів лише за наявності їх реальної сукупності.

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання утворює склад злочину, передбаченого ст. 1881, якщо такими діями завдано значної шкоди (див. примітку до ст. 1881 і п. 15 Загальних положень до цього розділу). Самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, що не завдало значної або великої шкоди, тягне адміністративну відповідальність (ст. 1031 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.).

Визначаючи розмір шкоди, завданої викраденням електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, слід виходити із вартості незаконно спожитої енергії (фактично із суми неотриманого потерпілим грошового еквіваленту за належну йому енергію) і не враховувати інші показники, наприклад, погіршення умов користування енергією для інших споживачів (зменшення температури теплоносія, зниження напруги електроструму тощо). При цьому можуть братись до уваги положення відповідних нормативних актів. Так, визначення розміру збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, здійснюється відповідно до затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з урахуванням: 1) тарифів для споживачів відповідної групи та класу напруги; 2) величини розрахункового добового споживання електроенергії; 3) кількості днів, протягом яких споживання електроенергії здійснювалося з порушенням установлених правил. Визначена у такий спосіб сума має бути зменшена на величину вартості електричної енергії відповідно до виставлених споживачеві за період порушення рахунків за електричну енергію та (або) вартості оплаченої за цей період електричної енергії. Водночас слід враховувати, що, з огляду на специфіку передбачених методикою Національної комісії регулювання електроенергетики України підрахунків, визначена за її допомогою сума збитків, завданих енергопостачальнику безобліковим споживанням електроенергії, може і не збігатись із розміром шкоди, фактично спричиненої потерпілому злочинним викраденням електричної енергії.

5. Суб'єкт злочину загальний. Злочин може бути вчинений як споживачем (працівником організації-споживача), так і працівником суб'єкта господарювання, який займається виробництвом або постачанням електричної чи теплової енергії. Якщо скоєння злочину, передбаченого ст. 1881, службовою особою утворює склад відповідного злочину у сфері службової діяльності, вчинене виходить за межі конкуренції частини та цілого і потребує додаткової кваліфікації за нормою КК, яка передбачає відповідальність за цей злочин.

6. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та, як правило, корисливою метою (винний прагне збагатитись за рахунок "злочинної економії" - несплати за спожиту енергію).

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 та коментар до неї); 3) завдання злочином шкоди у великих розмірах (див. примітку до ст. 1881).

Викрадення електричної чи теплової енергії слід вважати вчиненим повторно у разі, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 1881, за який особу не було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин не було знято чи погашено (див. також ст. 32 і коментар до неї).

8. Злочин, передбачений ст. 1881, необхідно відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації електричних станцій, енергетичного обладнання (ст. 951 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.). На відміну від розглядуваного злочину, об'єктивна сторона якого також може полягати у порушенні зазначених нормативних вимог, вчинення цього адміністративного правопорушення не має на меті викрадення електричної енергії шляхом її самовільного використання.

* * *

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. (статті 951, 1031, 18512, 18820, 18821).

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 275 - 277).

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (ст. 714).

Закон України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 р.

Закон України "Про нафту і газ" від 12 липня 2001 р. (ст. 1).

Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 р.

Закон України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 р.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 р. (ст. 1).

Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 705 від 31 серпня 1995 р.

Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 929 від 7 серпня 1996 р.

Порядок постачання електричної енергії. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 441 від 24 березня 1999 р.

Положення про порядок видачі Національною комісією регулювання електроенергетики України ліцензій на провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, комбінованим виробництвом теплової та електричної енергії, виробництвом теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 753 від 29 квітня 1999 р.

Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1312 від 21 липня 1999 р.

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1357 від 26 липня 1999 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" N 755 від 5 травня 2000 р.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21 липня 2005 р.

Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 122 від 8 лютого 2006 р.

Правила користування тепловою енергією. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1198 від 3 жовтня 2007 р.

Правила Оптового ринку електричної енергії України. Затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 1047а від 12 листопада 1997 р.

Правила користування електричною енергією. Затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 910 від 17 жовтня 2005 р.

Умови та правила (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 540 від 26 квітня 2006 р.

Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 562 від 4 травня 2006 р.

Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. Затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України N 258 від 25 липня 2006 р.