1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, - караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди, - караються штрафом від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою - така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар:

1. Об'єктом злочину є встановлений законом порядок виготовлення та обігу недержавних цінних паперів.

2. Предметом злочину є недержавні цінні папери, що існують у документарній (паперовій) формі. Такими цінними паперами відповідно до чинних законів України можуть бути акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі.

Про поняття акції, облігації, похідних та товаророзпорядчих цінних паперів див. коментар до ст. 223.

Іпотечний сертифікат - іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Обов'язковими реквізитами іпотечного сертифіката є: слова "іпотечний сертифікат" як складова частина його назви; повна назва й місцезнаходження емітента; вид сертифіката (іменний або на пред'явника); для іменних сертифікатів: назва і юридична адреса власника - для юридичних осіб або прізвище, ім'я, по батькові та номер і серія паспорта власника (для нерезидентів - найменування та реквізити належним чином легалізованих документів, що відповідно до законодавства засвідчують особу) - для фізичних осіб; номер та серія сертифіката; номінальна вартість сертифіката з фіксованою дохідністю або частка консолідованого іпотечного боргу, що припадає на один сертифікат участі на дату реєстрації випуску; строк обігу сертифіката, порядок та строк виплати платежів; інформація про забезпечення даного випуску сертифіката; інформація про страхування власника сертифіката від валютних та інших ризиків; підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи емітента; скріплення печаткою (за її наявності).

Сертифікат фондів операцій з нерухомістю - цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі збігом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути простими чи переказними.

Простий вексель повинен містити такі реквізити: а) найменування - "вексель"; б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; в) зазначення строку платежу; г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж; д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; е) дату і місце складання векселя; є) підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель крім реквізитів, зазначених вище під літерами "а", "в" - "є", повинен містити також: 1) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; 2) найменування того, хто повинен платити (платника).

Видавати векселі на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, можуть видавати векселі лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон допускає видачу векселів лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

В умовах значного поширення бездокументарної форми випуску цінних паперів не виключені випадки підробки виписок з рахунків у цінних паперах, які підтверджують право на певну кількість бездокументарних цінних паперів. Такі виписки не є цінними паперами, тому їх підробку не можна розглядати як підробку цінних паперів. За наявності підстав такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями 358 або 366.

Так само не можуть бути визнані злочином, передбаченим ст. 224, відкриття рахунка у цінних паперах і внесення записів про зарахування на такий рахунок не випущених реально цінних паперів, а також внесення таких записів на правомірно відкритий рахунок у цінних паперах у комп'ютерних базах даних, що їх ведуть депозитарії та зберігачі цінних паперів - юридичні особи, яким законом надано право надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках тощо. За наявності підстав такі дії можуть кваліфікуватися за статтями 361 або 364, а у випадках, коли вони спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою - і за ст. 190.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) виготовленні підроблених недержавних цінних паперів;

2) їх збуті;

3) використанні їх іншим чином.

Під виготовленням розуміються дії, шляхом яких створюються підроблені цінні папери, наприклад, друкування, виготовлення за допомогою спеціальної комп'ютерної техніки, малювання, ксерокопіювання тощо. При цьому мають бути виготовлені предмети, зовнішньо схожі з тими справжніми цінними паперами, під виглядом яких винна особа хоче збути чи використати фальшивки.

Виготовлення "акцій" чи інших "цінних паперів" неіснуючої юридичної особи не утворює складу даного злочину, однак виготовлення таких предметів з метою подальшого їх використання для заволодіння чужим майном слід визнавати готуванням до шахрайства і за наявності підстав кваліфікувати за ст. 14 та частинами 3 або 4 ст. 190.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві цінні папери, слід, за наявності підстав, кваліфікувати як готування до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 224.

Використання підроблених недержавних цінних паперів іншим чином - це вчинення будь-яких інших, крім збуту, дій з такими паперами для отримання будь-яких вигод, пільг чи переваг, на які б мав право власник відповідних справжніх цінних паперів. Зокрема, володіння акціями дає їх власникові право на участь в управлінні акціонерним товариством (участь у зборах акціонерів та у прийнятті ними рішень) та право на отримання відповідної частини прибутку від діяльності товариства. Акціонер має право на доступ до інформації про діяльність товариства, зокрема, до протоколів загальних зборів та засідань правління, на отримання річного звіту товариства і т. ін. Користування цими правами на основі підроблених акцій слід розглядати як "використання іншим шляхом" підроблених цінних паперів. Ще одним можливим варіантом такого "використання" є оформлення застави на підроблені цінні папери з отриманням грошей чи інших цінностей без передачі підроблених акцій заставодержателю, тобто без їх збуту. У таких випадках дії винної особи також слід кваліфікувати за ст. 224. Заставу фальшивих недержавних цінних паперів з наміром привласнити без належної компенсації отримані під заставу кошти чи цінності, а так само будь-яке інше незаконне отримання коштів (дивідендів, процентів, інших виплат) з використанням підроблених цінних паперів слід кваліфікувати за статтями 190 та 224.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Склад розглядуваного злочину утворює лише таке виготовлення зазначених вище предметів, яке здійснюється з метою подальшого їх збуту. Про поняття збуту див. коментар до статей 198, 199. У разі вчинення злочину шляхом збуту чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів наявність чи відсутність мети злочину не впливає на його кваліфікацію.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 224) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди, а особливо кваліфікуючими (ч. 3 ст. 224): 1) вчинення його організованою групою; 2) заподіяння ним особливо великої матеріальної шкоди.

Про поняття повторності, великої і особливо великої шкоди див. примітку до ст. 224, про порядок розрахунку великої і особливо великої матеріальної шкоди - коментар до ст. 199, а про поняття організованої групи - ст. 28 і коментар до неї.

* * * 

Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р.

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р.

Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів" від 10 грудня 1997 р.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. (статті 3 - 5).

Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р. (статті 1, 14 - 21, 24).

Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 р. (статті 1, 37 - 48).

Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі. Затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 95 від 31 липня 1998 р.