На землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Коментар:

До статті в цілому. За змістом коментованої норми, для інших потреб, крім перерахованих у ній, земельні ділянки дна водойм використовуватися не можуть.

Між тим, у правозастосовчій практиці це положення ігнорується - див., наприклад, рішення Київської міської ради "Про передачу релігійній громаді УПЦ парафії на честь Святого Святителя і Чудотворця Миколая у Подільському районі м. Києва земельних ділянок для будівництва та обслуговування храмової споруди на вул. Набережно-Хрещатицькій, 8-а (у водній акваторії р. Дніпро) у Подільському районі м. Києва" N 461/621 від 29.05.2003, "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 10.07.2003 N 638-4/798 (п. 3.7 передбачає надання ділянки для забудови безпосередньо у акваторії річки Дніпро).

Іншим прикладом порушення положень коментованої норми є т. зв. "розчистка" несудноплавних річок, під виглядом якої фактично здійснюється незаконне видобування піску, гальки гравію тощо або намивання нових територій з метою подальшої забудови або "відсування" межі прибережної захисної смуги (див., наприклад, припис прокуратури Київської області від 26.05.2008 N 07/4-844). Слід наголосити, що коментована норма дозволяє лише днопоглиблювальні роботи на судноплавних річках, при цьому вони повинні відбуватися відповідно до положень ч. 2 коментованої статті та законодавства про надра (якщо передбачається видобування корисних копалин). Дозвіл на проведення днопоглиблювальних робіт видається басейновим управлінням водних ресурсів, погодженим із природоохоронними, землевпорядними органами, рибного господарства та місцевого самоврядування (Порядок видачі дозволу на ці види робіт, затверджений ПКМ України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" від 12.07.2005 N 557). При здійсненні відповідних робіт слід керуватися положеннями ВБН В.2.4.-33-2.3.03.-2000. Регулювання русел річок. Норми проектування, затвердженими наказом Держводгоспу України від 29.12.2000 N 207.

На малих та гірських річках видобування піску та гравію заборонене. Щодо поняття малої річки див. ст. 79 ВК. Слід також врахувати, що видобування піску, гальки та гравію можливе лише за умови, коли це не справляє негативного впливу на гідрологічний та екологічний стан річки. Саме з цією метою ч. 2 коментованої статті передбачає необхідність погодження відповідного проекту. На жаль, на практиці достатньо часто відбувається надмірне видобування піску та гравію з русел річок, причому під видом т. зв. "руслорегулюючих робіт". У деяких регіонах України таке видобування спричиняє серйозні негативні наслідки (див., наприклад, Експертний висновок і рекомендації щодо небезпечного стану русел за заплав основних річок Чернівецької області географічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича б/д).

Чинне законодавство України практично жодним чином не визначає правового режиму земельних ділянок, що знаходяться під водами територіального моря України ("прибережні морські води шириною 12 морських миль …" - ст. 5 ЗУ "Про державний кордон України"). Між тим, потреба у такому визначенні є. Зокрема, багато спірних питань виникає при використанні акваторій портів тощо. Істотною специфікою правового режиму характеризується континентальний шельф, який, в принципі, також є об'єктом земельного права і має режим земельних ділянок під водоймами145. Щоправда, ні законодавство, ні правова доктрина поки що континентальний шельф під таким кутом зору здебільшого не розглядають.