Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. 

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

1) самовільному захопленні водних об'єктів;

2) забрудненні та засміченні вод;

3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; 

5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;

6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;

9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; 

11) використанні земель водного фонду не за призначенням;

12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Коментар:

Загальна характеристика. Положення коментованої статті регулятивного значення не мають. Відповідальність за порушення водного законодавства, перераховані у даній статті, настає лише у тих випадках, коли вона передбачена законодавством про окремі види юридичної відповідальності (КУпАП, КК України тощо).

До частини першої. За порушення норм чинного законодавства фізичні та юридичні особи несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Дана норма є відсилочною, оскільки підстави та порядок застосування різних видів відповідальності визначені іншими актами законодавства.

Дисциплінарна відповідальність настає за правопорушення, котрі можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни. Така відповідальність настає на загальних засадах, передбачених КЗпП України, до порушників можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани або звільнення (у випадках, прямо передбачених законом). Застосування відповідальності регламентується положеннями глави X "Трудова дисципліна" КЗпП України (ст. ст. 147 - 151).

Адміністративна відповідальність. Більшість складів адміністративних правопорушень водного законодавства передбачені у главі 7 "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'ятників історії та культури" КпАП України. Також відповідні склади можуть міститися й в інших главах КпАП України і навіть інших законах - див., наприклад, Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (ст. 46).

Відносини щодо застосування цивільної відповідальності врегульовані главами 81 ("Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи"), 82 ("Відшкодування шкоди") ЦК України, ст. ст. 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Зокрема, ч. 1 ст. 69 Закону встановлює істотну специфіку цивільної відповідальності за екологічні (у т. ч. порушення водоохоронного законодавства) правопорушення: заподіяна шкода підлягає відшкодуванню "як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів". Таким чином, щодо водних правопорушень зазвичай не застосовуються ст. 1193 ЦК України щодо можливості зниження розміру відшкодування при врахуванні вини потерпілого та матеріального становища фізичної особи, що заподіяла шкоду.

Також важливою є вказівка ст. 111 ВК України, за якою шкода відшкодовується "в порядку та розмірах, встановлених законодавством України" (див. також ч. 4 ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"). Таке положення встановлює відступ від загального правила, встановленого ст. 1166 ЦК України, про відшкодування шкоди у повному обсязі, оскільки "розмір, встановлений законодавством", у конкретній ситуації може бути більшим або меншим "повного" розміру шкоди (цей розмір у випадку екологічних правопорушень часто просто неможливо достовірно встановити, що і обумовило потребу у регулюванні розміру відшкодування законодавством). Щодо встановлення розміру шкоди законодавством див. коментар до ч. 1 ст. 111 ВК.

У випадках, коли законодавство не встановлює спеціальних правил обчислення заподіяної шкоди, вона обраховується у загальному порядку.

Кримінальна відповідальність. Низка порушень водного законодавства через свою суспільну небезпечність утворює склади злочинів. Зокрема, чинний КК України передбачає склади злочину "Порушення правил охорони вод" (ст. 242), "Забруднення моря" (ст. 243). Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства може наставати за ст. 236 "Порушення правил екологічної безпеки".

Проблемні питання застосування юридичної відповідальності за порушення водного законодавства розглядаються у постанові Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 N 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля", Роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 27.06.2001 N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища".

До частини другої. Вказані у коментованій нормі обставини знаходяться поза волею та контролем сторін. Настання перелічених у коментованій нормі обставин виключає наявність вини особи по відношенню до шкідливих наслідків, а тому склад правопорушення є неповним. Чинне адміністративне та кримінальне законодавство передбачає можливість настання відповідальності за наявності вини - психічного свідомого ставлення особи до вчиненого.

Разом із тим, спеціальні норми цивільного законодавства допускають настання відповідальності без вини (наприклад, ст. 1187 ЦК України). Але і у цьому випадку звільнення від відшкодування шкоди відбувається за наявності непереборної сили.

До частини третьої. Закріплений у коментованій нормі перелік порушень водного законодавства, за які може наставати юридична відповідальність, не є вичерпним. Відсильний характер норми в будь-якому разі зумовлює необхідність звернення до інших актів чинного законодавства.

Самовільне захоплення водного об'єкта, тобто володіння та/або користування ним без отримання відповідного дозволу, є протиправним (див. коментар до ст. 51 ВК). Відтак припинення такого правопорушення відбувається шляхом припинення дії, яка порушує право (пп. 3 п. 2 ст. 16 ЦК України), а також накладання адміністративних стягнень за ст. 48 КУпАП.

Забруднення та засмічення вод, руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій в залежності від масштабів та наслідків може тягти відповідальність за ст. ст. 242, 243 КК України або ст. 59, 591 КУпАП. Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню.

Порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду може полягати у порушенні правил, встановлених ст. ст. 60 - 64 ЗК, Порядку користування землями водного фонду, затвердженого ПКМ України від 13.05.96 N 502, ПКМ України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" від 08.05.96 N 486, ПКМ України від 14.04.97 N 347 "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" тощо.

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності порушує також ст. 51 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Заподіяння збитків зумовлює настання цивільної відповідальності, а також може спричиняти і настання кримінальної відповідальності при наявності в діях особи складу злочину (ст. 236 КК України), або адміністративної - при скоєнні адміністративного проступку (ч. 2 ст. 59, 791 КУпАП).

Недотримання умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування тягне наслідки, передбачені ст. 55 ВК (див. коментар до цієї статті).

Самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) може спричиняти настання відповідальності за незаконне, без дозволу спеціальне водокористування (див. попередній пункт), а так само відповідальність за порушення вимог земельного законодавства в частині використання земель не за їх цільовим призначенням.

Порушення правил ведення державного обліку вод або перекручення чи внесення недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності полягає у порушенні встановлених гл. 6 ВК правил. В залежності від суб'єкта, об'єктивної сторони даного діяння воно може бути кваліфіковано як адміністративний проступок (напр. ст. 60 КУпАП) чи злочин (напр., ст. 336 КК України) і за наявності шкоди тягтиме і цивільну відповідальність.

Пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи за відсутності шкоди водним об'єктам тягне за собою відповідальність за ст. 61 КУпАП. За наявності шкоди водним об'єктам див. коментар до п. 2 ч. 3 коментованої статті.

Незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод є незаконним водокористуванням (див. коментар до глави 14 ВК). За наявності шкоди водним об'єктам можливе настання цивільної відповідальності, а при наявності значної шкоди, що підпадає під ознаки складів злочину, передбачених ст. ст. 236, 242 - 244 та іншими норм КК України - кримінальної.

Використання земель водного фонду не за призначенням є порушенням земельного законодавства. Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених главою 12 ЗК України.

Відповідно до ст. 143 ЗК такі дії тягнуть примусове припинення прав на земельні ділянки, котрі використовуються не за призначенням. Передбачена за такі дії і адміністративна відповідальність за ст. 53 КУпАП.

Неповідомлення (приховування) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах в залежності від елементів конкретного складу може бути дисциплінарним проступком (наприклад, порушення вимог наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18.12.2003 N 169, яким затверджено Положення про порядок надання екологічної інформації) або злочином (ст. ст. 238, 396 КК України).

За відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію, тягне відповідальність за ст. ст. 914 або 2123 КУпАП.

Порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення тягне настання відповідальності за ст. 591 КпАП України, ст. 243 КК України. Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню.