1. Громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

3. На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

Коментар:

Загальна характеристика. Законодавство не визначає поняття "городництво". За таких умов його слід розглядати у загальноприйнятому розумінні як вирощування овочевих культур в особистому господарстві (походження слова від іменника "город" вказує на те, що городництво первісно здійснювалося на огороджених ділянках садиб).

Таким чином, земельні ділянки для городництва за видом сільськогосподарських угідь є ріллею (див. ч. 2 ст. 22 ЗКУ). Рілля може перебувати у складі земель будь-якого сільськогосподарського підприємства (див. ст. ст. 24, 28, 31, 37 ЗКУ та коментарі до ст. ст. 24, 28, 31, 37 ЗКУ), у складі земель для ведення ОСГ (див. ст. 33 ЗКУ та коментар до неї). Городництво традиційно відрізняється від рільництва лише суб'єктом - у першому випадку йдеться про фізичну особу, у другому - сільськогосподарське підприємство.

До ч. 1. Орендувати земельні ділянки для городництва можуть не лише громадяни та "їх об'єднання" (виходячи із визначення городництва, скоріш за все, законодавець мав на увазі групи громадян, а не об'єднання громадян, яке у разі реєстрації стає юридичною особою - див. ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян"), а й іноземці, особи без громадянства. Це випливає із загального принципу свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦКУ), а також ст. 5 Закону України "Про оренду землі". Ріллю можуть орендувати й юридичні особи, проте використання ними ріллі не підпадатиме під усталене розуміння городництва.

Поза сумнівом, земельні ділянки для городництва можуть орендуватися не лише із земель державної та комунальної, але й із земель приватної власності. Разом із тим, системне тлумачення коментованої та інших норм ЗК свідчить про відсутність можливості набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для городництва із земель державної чи комунальної власності.

До ч. ч. 2 та 3. Оскільки городництво здійснюється на ріллі, цілком природно, що на ній забороняється спорудження капітальних будівель і споруд та закладення багаторічних насаджень (ч. 2 статті).

Ч. 3 статті розвиває положення ч. 2. Її слід тлумачити таким чином, що на земельних ділянках для городництва заборонене також і спорудження тимчасових будівель та споруд, крім тих, що призначені "для зберігання інвентарю та захисту від непогоди". Разом із тим виглядає невиправданою безумовна вимога закону знести такі споруди після закінченню строку оренди. На наш погляд, вона поширюється лише на відносини із оренди земель державної та комунальної власності, про які йдеться у ч. 1 статті. При укладенні договору оренди земель приватної власності сторони цілком можуть відступати від даної вимоги, якщо споруди являють певну цінність для орендодавця.