1. Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

2. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Коментар:

До ч. 1. Положення коментованої частини слід застосовувати з урахуванням обмеження на приватизацію санаторно-курортних закладів, а отже, і земельних ділянок, на яких такі заклади розташовані (див. ст. 26 Закону України "Про курорти", п. "в" ч. 3 ст. 83, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗКУ).

До ч. 2. Положення коментованої частини у визначенні правового режиму земель оздоровчого призначення мають бланкетний характер. Головним нормативно-правовим актом, що визначає правовий режим даної категорії земель, є Закон України "Про курорти". Стосуються земель оздоровчого призначення і окремі положення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. ст. 33, 60, 62 та ін.).

Безпосереднє відношення до визначення правового режиму земель оздоровчого призначення також мають положення законодавства, якими визначено режим територій оздоровчих закладів, наприклад, Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, затв. наказом МОЗ України від 19.06.96 N 172, ДСанПіН 5.5.5.23-99 "Державні санітарні правила і норми. Улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів" тощо.

Правовий режим території конкретного курорту визначається актами про затвердження положення про нього або актом про оголошення курорту. Див., зокрема, такі нормативно-правові акти:

• постанову Ради Міністрів Української РСР "Про затвердження положень про курорти Березівські мінеральні води і Синяк" від 16.08.82 N 421;

• постанову Ради Міністрів УРСР "Про затвердження положення про курорти Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород, Ворзель" від 12.10.82 N 490;

• постанову Ради Міністрів УРСР "Про затвердження положень про курорти Трускавець і Слов'янськ" від 16.12.82 N 614;

• постанову Ради Міністрів УРСР "Про затвердження положень про курорти Пуща-Водиця та Конча-Заспа" від 12.07.84 N 291;

• постанову Ради Міністрів УРСР "Про межі округу і зон санітарної охорони курортів Великої Алушти у Кримській області" від 21.10.87 N 343;

• постанову Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Положення про курорт Гусятин" від 04.07.89 N 178;

• постанову КМУ "Про затвердження Положення про курорт Сатанів" від 16.10.92 N 591;

• постанову КМУ "Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія" від 14.07.99 N 1269;

• Закон України "Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення" від 11.01.2005 тощо.

Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення, передбачених чинним законодавством, можна поділити на кілька груп.

Насамперед, це особливості, що безпосередньо випливають із цільового призначення. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель (див. ст. 48 ЗКУ та коментар до неї).

Також законодавство передбачає особливий порядок оголошення місцевостей курортами (ст. ст. 7 - 11 Закону України "Про курорти"). Рішення про оголошення місцевості курортом приймає ВРУ за поданням КМУ (щодо курортних територій державного значення) або ради обласного рівня, Верховна Рада АРК за поданням державних адміністрацій обласного рівня, Ради Міністрів АРК. Оголошенню передує достатньо складна процедура, що включає подання клопотання, його розгляд, погодження та експертизу. Землевпорядні аспекти оголошення місцевостей курортами та зонування їх території визначаються постановою КМУ "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" від 25.08.2004 N 1094.

Встановлені обмеження на приватизацію санаторно-курортних закладів, а отже, і земельних ділянок, на яких такі заклади розташовані (див. ч. 1 коментованої статті, ст. 26 Закону України "Про курорти", ст. ст. 83 - 84 ЗКУ).

Передбачено пільговий режим оподаткування земель оздоровчого призначення земельним податком. Земельні ділянки значної кількості санаторно-курортних закладів звільняються від земельного податку (див. ст. 282 ПКУ). З іншого боку, у разі використання земель оздоровчого призначення "не за функціональним призначенням" оподаткування здійснюється за підвищеними ставками (п. 276.2 ст. 276 ПКУ).