1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Коментар:

Загальна характеристика. Перелік підстав виникнення спільної часткової власності, передбачений коментованою статтею, фактично розширюється іншими нормами законодавства. Так, ч. 4 ст. 120 ЗКУ передбачено виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку у випадку придбання кількома особами будівлі або споруди.

Як видається, недоліками існуючої редакції ст. 87 ЗКУ є відсутність вказівки на можливість виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку при приватизації земельних ділянок (наприклад, у випадку, якщо на земельній ділянці знаходиться будинок, що перебуває у власності кількох осіб). Це призводить до того, що з урахуванням положень п. "в" ч. 2 ст. 89 ЗКУ (див. коментар) земельна ділянка надається співвласникам житлового будинку (навіть якщо будинок належить їм на праві спільної часткової власності) у спільну сумісну власність. Це істотно ускладнює використання земельної ділянки і особливо - розпорядження часткою у праві власності на неї, яку спершу необхідно визначати.

До пункту "а". Слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 88 ЗКУ "договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально". Таким чином, об'єднання ділянок різних власників можливе лише шляхом укладення і нотаріального посвідчення договору. Між тим, слід зазначити, що в усі часи закон ставився до спільної власності як явища вимушеного та в принципі небажаного і допускав таку власність лише у крайніх випадках. Це пов'язано із тим, що у разі єдиного неподільного права власності ймовірність виникнення різного роду конфліктів, а отже - і зниження ступеню ефективності використання земельної ділянки - є істотно меншою.

До пункту "б". Щодо придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами див. главу 20 "Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів" ЗКУ та коментар до неї.

До пункту "в". Щодо набуття земельних ділянок у спільну власність в порядку прийняття спадщини див. ст. 131 ЗКУ та коментар до неї. Спадкування є основним "джерелом" утворення спільної часткової власності на землю в Україні.

До пункту "г". Закон закріплює як окремий спосіб набуття спільної часткової власності "рішення суду" без зазначення будь-яких підстав, за наявності яких суд може прийняти відповідне рішення. На наш погляд, за таких умов суд не може "створювати" спільної часткової власності, він може лише визнавати існування такої власності у випадках, коли вона вже виникла із передбачених законом підстав.