1. Державні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України (крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Кодексу та абзацом першим частини сьомої цієї статті), з дотриманням граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 15 цього Кодексу).

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належить державі в особі члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особи, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.

У разі зменшення обсягу коштів від державних внутрішніх (зовнішніх) запозичень порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, у зв'язку з погіршенням умов таких запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку допускається збільшення обсягу коштів від державних зовнішніх (внутрішніх) запозичень з дотриманням граничного обсягу державного боргу.

У разі зменшення (збільшення) обсягу платежів з погашення державного боргу у зв'язку з поліпшенням (погіршенням) умов на фінансовому ринку порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет України, допускається зменшення (збільшення) обсягу державних запозичень з дотриманням визначеного законом про Державний бюджет України обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.

2. Кредити (позики) від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів) залучаються державою на підставі міжнародних договорів України і відносяться до державних зовнішніх запозичень. Кошти для реалізації таких інвестиційних програм (проектів), а також витрати на обслуговування та погашення відповідних кредитів (позик) передбачаються у законі про Державний бюджет України протягом усього строку дії кредитних договорів. Відповідні міжнародні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати місцеві внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).

Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.

Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених рішенням про місцевий бюджет, з урахуванням статті 74 цього Кодексу належить Автономній Республіці Крим, територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міської ради.

4. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі (крім випадків, передбачених цим Кодексом) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету).

5. При здійсненні державних запозичень та наданні державних гарантій член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, за рішенням Кабінету Міністрів України має право брати зобов'язання від імені України, пов'язані із здійсненням таких запозичень, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов'язаних з поверненням кредитів (позик), протягом часу дії зобов'язання з повернення запозичених коштів.

6. Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом), відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання (боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.

7. З метою ефективного управління державним (місцевим) боргом та/або ліквідністю єдиного казначейського рахунку центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган), має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевий фінансовий орган), може залучати суб'єктів господарювання для надання агентських, консультаційних, рейтингових та інших послуг, необхідних для управління державним (місцевим) боргом, за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету в межах бюджетних призначень на обслуговування державного (місцевого) боргу.

8. Член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, за погодженням з Національним банком України має право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах та/або шляхом проведення аукціонів розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

Керівник місцевого фінансового органу має право за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду.

Порядок здійснення операцій, передбачених цією частиною статті, визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог:

встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів, укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;

укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку - при розміщенні на депозитах.

Договір про придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, згідно з цією частиною статті має містити положення про виконання особами, що уклали цей договір, зобов'язання щодо зворотного продажу/купівлі таких цінних паперів до кінця поточного бюджетного періоду.

9. Умови випуску та обігу державних цінних паперів і цінних паперів, емітованих Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою, визначаються з урахуванням Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, оприлюднює графік проведення аукціонів з розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку. Такий графік може уточнюватися у зв'язку із зміною умов державних запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку.

Коментар:

1. Право публічного органу на балансування бюджету, а відтак здійснення запозичень реалізовується через фінансово-правову компетенцію відповідних державних органів і забезпечується їхніми відповідними повноваженнями. Проте найпершою умовою здійснення державних та місцевих запозичень є визначена законом про Державний бюджет України чи відповідним рішенням про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період (рік) норма, що передбачає можливість залучення позичкових коштів, а також встановлює обсяги державних (місцевих) запозичень.

Всі державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу. Для додержання стабільної економічної ситуації в країні загальна сума запозичень не повинна перевищувати критичну загальну суму державного боргу та має відстежуватись та контролюватись відповідними органами.

Міністр фінансів України, від імені держави Україна, має виключне право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень. Міністр фінансів України вчиняє державні внутрішні та зовнішні запозичення за дорученням Кабінету Міністрів України. У випадках неможливості виконання Міністром фінансів України даних повноважень або у разі відсутності (вакантності) посади Міністра фінансів України, повноваження щодо здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень належать особі, яка виконує обов'язки Міністра фінансів України відповідно до чинного законодавства України. Всі державні запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здійснюються у межах та в спосіб, що передбачені відповідним Законом "Про Державний бюджет України".

Всі умови щодо здійснення державних запозичень визначаються Кабінетом Міністрів України та приймаються кожного року (розпорядження Кабінету Міністрів України N 818-р від 7 квітня 2010 року "Про доручення на здійснення державних зовнішніх запозичень у 2010 році"). До умов щодо здійснення державних запозичень відносяться:

- вид державних запозичень;

- валюта державних запозичень;

- строк державних запозичень;

- відсоткова ставка державного запозичення;

- інші умови.

Бюджетним кодексом України передбачено (допускається) зниження обсягу коштів від державних внутрішніх та/або зовнішніх запозичень знижується, порівняно із визначеним (запланованим) в Законі "Про Державний бюджет України" обсягом таких коштів. Якщо причиною такого зниження обсягу коштів від державних внутрішніх та/або зовнішніх запозичень є погіршенням умов державних внутрішніх та/або зовнішніх запозичень чи (та/або) кон'юнктури фінансового ринку, то обсяг коштів від державних внутрішніх та/або зовнішніх запозичень може бути збільшено. Збільшення обсягу коштів від державних внутрішніх та/або зовнішніх запозичень не має перевищувати граничний (допустимий) обсяг державного боргу України.

Якщо обсяг платежів з погашення державного боргу, у зв'язку з поліпшенням умов та ситуації на фінансовому ринку, зменшується у порівнянні із обсягом, який визначений в Законі про Державний бюджет України, то обсяг державних запозичень підлягає зменшенню. Зменшення обсягу державних запозичень повинне відбуватись з обов'язковим дотриманням обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.

Якщо обсяг платежів з погашення державного боргу, у зв'язку з погіршенням умов та ситуації на фінансовому ринку, збільшується у порівнянні із обсягом, який визначений в Законі України "Про Державний бюджет України", то обсяг державних запозичень підлягає збільшенню. Збільшення обсягу державних запозичень повинне відбуватись з обов'язковим дотриманням обсягу фінансування державного бюджету за борговими операціями.

Обсяг фінансування державного бюджету за борговими операціями визначається в Законі України "Про Державний бюджет України".

До державних зовнішніх запозичень відносяться кредити та позики, які були залучені (отримані) державою Україною від іноземних держав, іноземних банків та міжнародних фінансових організацій (постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. N 787 "Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій"). Дані запозичення повинні бути спрямовані виключно на реалізацію інвестиційних програм чи проектів, тобто повинні мати чітке (чітко визначене) цільове спрямування.

Всі інвестиційні проекти та програми, та отримані на них кошти реалізуються відповідно до укладених кредитних договорів між закордонним позичальником та державою Україна (Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року N 25-93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів").

Всі кошти, які необхідні для реалізації вищевказаних інвестиційних програм та проектів, повинні бути передбачені в Законі про Державний бюджет України на весь строк дії відповідних кредитних договорів. Під словосполученням "всі кошти" треба розуміти кошти, що необхідні для реалізації самого інвестиційного проекту чи програми, а також кошти (витрати) на погашення та утримання відповідних кредитів та позик, які були отримані на реалізацію вищезазначених програм та проектів.

2. Право здійснювати місцеві внутрішні запозичення надається Верховній Раді Автономної Республіки Крим та місцевим радам. Дане право може скасовуватись, як виняток, у випадках, що передбачені в статті 73 Бюджетного кодексу України.

Правом здійснювати місцеві внутрішні запозичення користуються лише міські ради міст, чисельність населення яких перевищує п'ятсот тисяч жителів. Дана кількість жителів повинна фактично бути (проживати) на момент ухвалення відповідного рішення про здійснення таких місцевих запозичень. Дані про фактичну (реальну) кількість жителів, що проживають в даному місті повинні бути офіційними та одержані в органах державної статистики.

Правом отримання місцевих зовнішніх запозичень у вигляді кредитів чи позик, що надаються міжнародними фінансовими організаціями, користуються всі міські ради.

При отриманні кредиту між міською радою та міжнародною фінансовою організацією укладається кредитний договір. В даному договорі обов'язково має бути передбачено, що у випадку не виконання місцевою радою своїх договірних зобов'язань перед кредитором відбувається автоматичне та безспірне списання необхідних (передбачених договором) коштів з місцевого бюджету.

Відповідно до та в межах рішення про місцевий бюджет та з урахуванням статті 74 Бюджетного кодексу України, право на здійснення місцевих запозичень належить:

- Автономній Республіці Крим;

- територіальній громаді міста.

Від імені Автономної Республіки Крим право на здійснення місцевих запозичень реалізує керівник місцевого фінансового органу Автономної республіки Крим, дане право реалізується за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Від імені територіальної громади міста право на здійснення місцевих запозичень реалізує керівник місцевого фінансового органу відповідного міста, дане право реалізується за дорученням відповідної міської ради.

3. Бюджетним установам заборонено здійснювати запозичення не залежно від форми (виду) таких запозичень. Як виняток, бюджетні установи можуть здійснювати запозичення, що передбачені коментованою статтею. Також бюджетним установам забороняється надавати будь-які кредити за бюджетні кошти як фізичним, так і юридичним особам. Виключенням є можливість надання кредитів відповідно до встановлених бюджетних призначень.

Міністр фінансів України від імені держави Україна має право брати зобов'язання, що пов'язані із здійсненням державних запозичень та наданням державних гарантій. Міністр фінансів України вчиняє вищезазначені дії за обов'язковим дорученням Кабінету Міністрів України. Також Міністр фінансів України від імені держави має право брати зобов'язання щодо відмови від суверенного імунітету держави в певних можливих судових справах, які пов'язані із поверненням кредитів чи позик, протягом терміну дії відповідного зобов'язання з повернення запозичених коштів. Міністр фінансів України вчиняє вищезазначені дії за обов'язковим дорученням Кабінету Міністрів України.

Всі витрати, які необхідні на погашення державного боргу та його обслуговування, що виник відповідно до кредитних договорів чи нормативно-правових актів, внаслідок яких виникли державні боргові зобов'язання, здійснюються Міністерством фінансів України. Погашення державного боргу здійснюється Міністерством фінансів України незалежно від обсягу коштів, які передбачені на цю мету (погашення боргу) в Законі України "Про Державний бюджет України".

Всі витрати, які необхідні на погашення місцевого боргу та його обслуговування, що виник відповідно до кредитних договорів чи нормативно-правових актів, внаслідок яких виникли боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад (в особі органу місцевого самоврядування - місцевої ради), здійснюються місцевим фінансовим органом. Погашення місцевого боргу здійснюються місцевим фінансовим органом незалежно від обсягу коштів, які передбачені на цю мету (погашення боргу) в відповідному рішенні про місцевий бюджет.

4. Бюджетним кодексом України передбачена ситуація, за якої обсяг (загальна сума) витрат, що планується на обслуговування та погашення державного боргу, виявиться вищим (більшим) за обсяг коштів (загальну суму), що визначений (передбачений) на дану мету (погашення державного боргу) в Законі України "Про Державний бюджет України". При виникненні такої ситуації у невідкладному порядку Міністерство фінансів України повинно проінформувати Кабінет Міністрів України про ситуацію, що склалась. В свою чергу, Кабінет Міністрів України, у невідкладному порядку, повинен проінформувати Верховну Раду України про очікуване перевищення таких витрат. Також при виникненні такої ситуації з перевищенням витрат, після отримання відповідної інформації, Кабінет Міністрів України в двотижневий строк повинен подати свої пропозиції про внесення необхідних змін до Закону України "Про Державний бюджет України".

Також Бюджетним кодексом України передбачена ситуація, за якої обсяг (загальна сума) витрат, що планується на обслуговування та погашення місцевого боргу, виявиться вищим (більшим) за обсяг коштів (загальну суму), який визначений (передбачений) на дану мету (погашення місцевого боргу) рішенням про місцевий бюджет. При виникненні цієї ситуації Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи відповідною місцевою радою вносяться необхідні зміни до рішення про місцевий бюджет.

5. Міністерство фінансів України з метою економії бюджетних коштів має право здійснювати низку правочинів щодо державного боргу. До таких правочинів відносяться:

- обмін державних боргових зобов'язань;

- випуск державних боргових зобов'язань;

- купівлю державних боргових зобов'язань;

- викуп державних боргових зобов'язань;

- продаж державних боргових зобов'язань;

- інші правочини.

Дані правочини вчиняються при обов'язковій умові щодо дотримання граничного (критичного) обсягу державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду.

6. Верховна Рада Автономної Республіки Крим чи відповідна міська рада з метою економії бюджетних коштів також мають право здійснити ряд правочинів щодо місцевого боргу. За рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або місцевої ради даний правочин може здійснюватись і відповідним місцевим фінансовим органом. До таких правочинів відносяться:

- обмін місцевих боргових зобов'язань;

- випуск місцевих боргових зобов'язань;

- купівлю місцевих боргових зобов'язань;

- викуп місцевих боргових зобов'язань;

- продаж місцевих боргових зобов'язань;

- інші правочини.

Дані правочини вчиняються при обов'язковій умові щодо дотримання граничного (критичного) обсягу місцевого боргу на кінець відповідного бюджетного періоду.

7. Міністр фінансів України має право в межах поточного бюджетного періоду:

- на конкурсних засадах розміщувати на депозитах тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунку та/або кошти валютних рахунків державного бюджету;

- шляхом проведення аукціонів розміщувати на депозитах тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунку та/або кошти валютних рахунків державного бюджету;

- шляхом придбання державних цінних паперів. Кошти, що були взяті, мають бути повернені до закінчення відповідного поточного бюджетного періоду.

- Вищезазначені дії Міністр фінансів України повинен вчиняти за погодженням з Національним банком України.

- Керівник місцевого фінансового органу має право в межах поточного бюджетного періоду:

- на конкурсних засадах розміщувати на депозитах тимчасово вільні кошти відповідного місцевого бюджету;

- шляхом придбання державних цінних паперів;

- шляхом придбання цінних паперів, що емітовані Автономною Республікою Крим чи відповідною міською радою. Кошти, що були взяті з відповідного місцевого бюджету мають бути повернені до закінчення відповідного поточного бюджетного періоду. Вищезазначені дії керівник місцевого фінансового органу повинен вчиняти згідно з відповідним рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради.

Порядок здійснення названих фінансових операцій визначається Кабінетом Міністрів України з дотриманням таких вимог:

- встановлення мінімальної ставки дохідності придбання цінних паперів;

- укладання договорів придбання цінних паперів - при придбанні цінних паперів;

- укладання договору банківського вкладу (депозиту) з установою банку - при розміщенні на депозитах.

Всі договори, згідно з якими відбувається придбання державних цінних паперів та цінних паперів, що емітовані Автономною Республікою Крим чи відповідною міською радою, повинні містити положення про виконання особами, які уклали даний договір, зобов'язань щодо обов'язкового зворотного продажу або купівлі таких цінних паперів до кінця поточного бюджетного періоду.