1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Коментар:

1. У коментованій статті визначено критерій віднесення товариств до категорії підприємницьких і вичерпний перелік видів підприємницьких товариств. Таким критерієм закон визнає можливість розподілу між учасниками прибутку, одержаного в результаті провадження товариством підприємницької діяльності.

2. Закритий перелік видів підприємницьких товариств означає, що домовленістю суб'єктів приватного права не можуть бути створені нові види юридичних осіб. Метою такого імперативного правила є забезпечення стабільності майнового обороту і гарантування мінімального рівня відповідальності одного учасника за цивільно-правові зобов'язання перед іншим учасником приватних правовідносин.

Підприємницькі товариства можуть бути створені лише у вигляді повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства та виробничого кооперативу. Більш детальне регулювання правового статусу підприємницьких товариств реалізоване в окремих законах (Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про кооперацію", Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", Господарський кодекс України).

Виходячи з закритого переліку видів підприємницьких товариств згідно ЦК викликає питання щодо статусу споживчих товариств. Такі товариства, як це випливає із ч. 4 ст. 6 і ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживчу кооперацію", вправі здійснювати господарську діяльність з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між членами споживчого товариства. Тому споживчі товариства мають визнаватись суб'єктами підприємництва, хоча непрямо в ст. 86 ЦК вони віднесені до непідприємницьких товариств. ЦК не визначено правовий статус приватних підприємств та фермерських господарств (ст. 114 ГК), які є досить поширеними учасникам сучасних цивільних правовідносин.