1. Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

2. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на ведення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни.

Коментар:

1. Ведення справ повного товариства, виходячи із норм чинного законодавства України, є способом реалізації права учасника такого товариства на здійснення управління цим товариством.

Законодавець, наділяючи кожного учасника повного товариства правом діяти від імені товариства, вказує, що реалізація цього права можлива лише за умови, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або ведення справ доручено окремим учасникам.

Отже, на вибір учасників товариства, ведення справ повного товариства може здійснюватися за наступними правилами:

1) ведення справ товариства кожним з його учасників (при цьому кожний з учасників товариства веде справи від імені товариства без попередньої згоди решти учасників);

2) спільне ведення справ всіма учасниками (в даному випадку, для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства);

3) самостійне або спільне ведення справ окремими учасниками товариства (коли в установчому договорі визначаються декілька учасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства. Але, кожен з них може діяти від імені товариства самостійно лише у тому випадку, якщо в установчому договорі не передбачено, що такі учасники мають діяти лише спільно).

У всіх перелічених вище випадках повноваження учасників товариства на ведення справ такого товариства передбачені засновницьким договором і базуються на нормах чинного законодавства України. Тому законодавець не вимагає наявності довіреності у цих учасників.

В тому випадку, коли ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства. Доцільно в засновницькому договорі чітко визначити межі наданих повноважень конкретному учаснику. Крім того, учасник, який видав довіреність, може скасувати довіреність, а представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. В цих випадках застосовуються правила ст. ст. 249, 250 ЦК України. До форми довіреності застосовуються правила, встановлені ст. 245 ЦК України.

У випадку спільного ведення справ всіма учасниками або спільного ведення справ окремими учасниками товариства, довіреність видається спільно всіма учасниками, які ведуть справи. А у випадку самостійного ведення справ окремими учасниками товариства, довіреність видається будь-яким із учасників, уповноваженим вести справи товариства.

Недопустимість порушення прав третіх осіб, які вступили у відносини з повним товариством, у зв'язку з будь-якими обмеженнями повноважень учасників товариства, які існують в середині такого товариства, законодавець закріплює в абз. 3 ч. 1 коментованої статті.

Тому у відносинах з третіми особами товариство не може посилатися на обмеження повноважень його учасників, якщо не доведе, що третя особа діяла недобросовісно, тобто в момент вчинення правочину знала чи завідомо повинна була знати про відсутність у учасника товариства права діяти від імені товариства. І доки товариство не доведе недобросовісність третьої особи, воно повинно виконати всі покладені на нього зобов'язання за правочином, який був укладений його учасником без належних повноважень.

2. Учасники товариства, які уповноважені на ведення справ товариства, зобов'язані на вимогу решти учасників надавати їм повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.

Однак, коли правочини в інтересах товариства вчиняють ті учасники, які не мають повноважень на ведення справ товариства, схвалення рештою учасників таких дій означає, що товариство приймає на себе всі права і обов'язки за такими правочинами. А у разі відмови товариства схвалити зазначені дії, учасник сам відповідає по таких правочинах. Однак для такого учасника законодавець встановлює певні гарантії, передбачаючи, що за умов, якщо він діяв у спільних інтересах товариства, але не мав на це повноважень, останній має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. Ч. 3 коментованої статті передбачає випадки зміни засновницького договору товариства у судовому порядку, а саме, у разі грубого порушення учасником, уповноваженим на ведення справ товариства, своїх обов'язків чи виявлення його нездатності до розумного ведення справ. В цьому випадку може звернутись учасник чи декілька учасників товариства. На підставі рішення суду до засновницького договору товариства вносяться необхідні зміни. За таких умов вказаний договір вважається зміненим з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Кодекс не надає вичерпного переліку підстав для позбавлення учасника його повноважень. Тому питання, чи достатня та чи інша підстава для позбавлення учасника його повноважень, повинно вирішуватись в кожному випадку окремо в залежності від обставин справи. Крім того, такі підстави можуть бути передбачені в засновницькому договорі. В останньому також може бути передбачено порядок досудового вирішення спору, за яким учаснику може бути запропоновано добровільно відмовитись від виконання своїх повноважень за вимогою товариства, і, при наданні ним згоди, відповідні зміни вносяться до засновницького договору.

Водночас, для третіх осіб зміни вищевказаного договору набувають сили з моменту державної реєстрації таких змін. Відтак, товариство несе зобов'язання по правочинах, укладених учасником, який не мав повноважень по веденню справ товариства, до реєстрації змін в засновницькому договорі, якщо не доведе, що третя особа в момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.