Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.

3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування рішення або ухвали суду касаційної інстанції.

4. Суддя, який брав участь у перегляді справи Верховним Судом України, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 21 Цивільного процесуального кодексу України

1. Заборона повторної участі судді в розгляді тієї самої справи забезпечує неможливість розгляду справи тим самим судом двічі.

Під тією самою справою слід розуміти справу між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому номер справи може бути інший. Тією самою справою слід вважати й справу, яка була виділена в окреме провадження або об'єднана з іншою.

Правило, зазначене в коментованій статті, вказує на те, що суддя не може входити до складу суду вищестоящої інстанції, яка перевіряє правильність винесеного за його участі судового рішення. І навпаки, суддя, який входив до складу вищестоящого суду, що повернув справу на повторний розгляд, не може брати участі в новому розгляді тієї ж самої справи в нижчестоящому суді. Інакше кажучи, не можна ні здійснювати нагляд за своїми власними діями, ні виконувати свої ж вказівки.

Положення даної статті встановлені для того, щоб виключити повторну участь суддів у розгляді справи. Це пов'язано з можливістю формування у судді, який раніше вирішував справу, вже визначеної чіткої позиції щодо суті справи, що, в свою чергу, може обумовити його упереджене ставлення і вплинути на результат справи при повторній участі у її розгляді. Разом з тим виконання вказівок вищестоящої інстанції нерідко призводить до необхідності винесення рішення, протилежного винесеному при попередньому розгляді справи, а це може створити передумови для сумніву в неупередженості судді. Крім того, дані правила служать гарантією особам, які беруть участь при повторному розгляді справи, у їх неупередженості до нового складу суду.

2. Положення частини першої коментованої статті містять заборону участі судді у новому розгляді тільки після скасування рішення, прийнятого ним же. Не виключена можливість повторної участі судді у розгляді справи по першій інстанції в разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою не закінчувалось провадження у справі. Таким чином, визначальним юридичним фактом, що унеможливлює повторну участь судді у новому розгляді справи, є скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Коли, наприклад, скасовано ухвалу про повернення заяви в порядку ст. 121 ЦПК, ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі чи ухвалу про залишення заяви без розгляду, то таке скасування цих ухвал не є перешкодою для розгляду справи тим же суддею.

3. Частиною п'ятою коментованої статті врегульовані питання про недопустимість повторної участі у розгляді справи. Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЦПК України цивільні справи в судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів. Відтак згідно з роз'ясненнями, даними Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 13.02.2012 р., судді, які у складі колегії ухвалювали рішення в суді апеляційної інстанції, не мають права на розгляд заяви про перегляд рішення апеляційного суду у зв'язку з нововивченими обставинами. Це положення поширюється на усіх членів колегії, а не лише на суддю-доповідача.