Стаття 389(1). Оскарження рішення третейського суду

1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

2. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

4. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини другої статті 122 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.

5. Рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, може бути оспорено сторонами до суду відповідно до міжнародного договору України та/або Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 3891 Цивільного процесуального кодексу України

1. Особами, які беруть участь у справі про оскарження рішення третейського суду, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участь у розгляді справи, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб. Під учасниками третейського розгляду розуміють, в першу чергу, сторін та їх представників. Сторони третейського розгляду це позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред'явлено позовні вимоги. Відповідно до ст. 34 Закону України "Про третейські суди" питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.

У даному контексті слід пам'ятати про те, що рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін третейського розгляду. Зважаючи на принцип добровільності третейського розгляду, не можна зобов'язати до виконання рішення третейського суду будь-яких інших суб'єктів, окрім сторін. Відповідно до роз'яснення Конституційного Суду України, даного у Рішенні від 10.01.2008 р. (справа N 1-3/2008 про завдання третейського суду), згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону "Про третейські суди" третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону "Про третейські суди", пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Заява про скасування рішення третейського суду може бути подана учасником третейського розгляду чи будь-якою іншою особою, яка вважає, що третейський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Допускається також звернення з заявою про скасування рішення третейського суду прокурором, представником органу державної влади чи місцевого самоврядування з метою захисту прав та інтересів інших осіб.

2. Справа про оскарження рішення третейського суду в порядку цивільного судочинства розглядається місцевим загальним судом за місцем розгляду справи третейським судом. Слід зазначити, що в України існують два види третейських судів: постійно діючі та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом п'ятнадцяти днів з дня подання його засновником заяви. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про третейські суди" місце проведення третейського розгляду залежить від виду третейського суду. Так, місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою. Доречно зазначити, що до березня 2009 року законодавчо не було встановлено обов'язку третейського суду розглядати справу за своїм місцезнаходженням, тому місце розгляду справи обиралося довільно, що спричинило чимало проблем та зловживань на практиці.

3. Строк для звернення до суду з завою про скасування рішення третейського суду становить три місяці, які обчислюються:

- з дня прийняття рішення третейським судом (для учасників третейського розгляду);

- з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про прийняття рішення третейським судом (для осіб, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки).

Заявник має право клопотати про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, зазначаючи при цьому поважні причини пропуску такого строку. У разі відсутності заяви по поновлення строку на оскарження рішення третейського суду чи визнання причин такого пропуску неповажними, постановляється ухвала про залишення без розгляду заяви про скасування рішення третейського суду.

4. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі про оскарження рішення третейського суду у таких випадках:

- заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

- у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

- після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

- рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом (щодо підстав для скасування рішення третейського суду див. коментар до ст. 3895 ЦПК України).

5. Рішення міжнародного комерційного арбітражу оспорюється сторонами відповідно до договору України та/або Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Положення цього розділу ЦПК України не поширюються на порядок оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу.