1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.

Коментар:

1. Частина 1 статті визначає загальне право підприємств здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і вказує, що поняття "зовнішньоекономічна діяльність підприємства" є складовою більш широкого поняття "зовнішньоекономічна діяльність України". Законодавець наголосив, що така діяльність здійснюється підприємством "самостійно", що дозволяє зробити висновок про унеможливлення примушення підприємств здійснювати зазначену діяльність лише через залучення посередницьких структур (крім випадків, коли Кодексом або іншим нормативним актом, який у відповідності до чинного законодавства або доктрини має вищу силу над коментованою нормою, встановлено обов'язкове залучення посередницьких структур при здійсненні підприємствами зовнішньоекономічної діяльності).

У той же час, коментована норма не забороняє підприємствам за власною ініціативою залучати будь-яких посередників для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, якщо це не заборонено відповідними нормами чинного законодавства. Законодавець також підкреслив, що зовнішньоекономічна діяльність регулюється не тільки законами України, але й підзаконними нормативними актами. До того ж Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", розкриваючи принцип верховенства закону, зазначає, що зовнішньоекономічна діяльність регулюється тільки законом (ч. 4 ст. 2). Вважаємо, що норми Кодексу мають переважну силу над дещо ідеалістичною нормою зазначеного Закону України.

2. Питання використання підприємствами коштів в іноземній валюті розглядається в коментарі до ст. 386, 387 Кодексу.

3. Частина 3 коментованої статті визначає право підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривати (засновувати) в інших країнах свої структурні підрозділи. Звичайно, реалізація відповідного волевиявлення підприємства вимагатиме застосування, окрім коментованої дозвільної норми, також відповідних норм тієї країни, в якій підприємство відкриватиме структурний підрозділ. Для функціонування такого структурного підрозділу за межами України підприємство може здійснювати передачу відповідного майна. Зазначені операції по передачі майна регламентуються спеціальними нормами чинного законодавства України (див. Указ Президента України "Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України", постанову КМ України N 229 "Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України"), а також нормами країни, в якій українське підприємство відкриватиме структурний підрозділ.