1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.

2. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.

3. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає процедуру дослідження під час судового розгляду письмових доказів як одного із засобів доказування.

2. Стаття, з урахуванням принципу змагальності та офіційного з'ясування обставин у справі, спрямована забезпечити всебічне та якнайповніше встановлення інформації щодо обставин у справі з кожного письмового доказу. Положення статті покликані забезпечити, щоб письмові докази були достовірними.

Оголошення письмових доказів

3. Характеристика письмових доказів як засобів доказування міститься у статті 79 КАСУ. Письмовими доказами є також електронні документи, тому для їх відтворення може використовуватися спеціальна техніка - комп'ютер, або можна також використовувати їхню паперову копію (роздруківку), якщо ні в кого не викликає сумнів справжність такої роздруківки.

4. Під час дослідження доказів головуючий оголошує назву письмового доказу, автора (видавця), дату його складання та зміст його положень повністю або в обсязі, що стосується обставин у справі. У такий же спосіб оголошується протокол огляду письмового доказу, якщо такий огляд здійснювався в порядку забезпечення доказів або за судовим дорученням.

5. Особливості оголошення і дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції встановлені статтею 144 КАСУ.

Ознайомлення з письмовими доказами

6. Після оголошення змісту письмового доказу та ознайомлення з ним інших суддів колегії, якщо справу розглядає колегія суддів, головуючий пропонує ознайомитися з письмовим доказом особам, які беруть участь у справі, хоча останні можуть відмовитися від ознайомлення (наприклад, якщо вони раніше ознайомлювалися з ним).

Також у разі необхідності головуючий повинен пред'явити письмові докази свідку, експерту, спеціалісту чи перекладачу.

Головуючий передає письмові докази учасникам адміністративного процесу для ознайомлення через судового розпорядника (а в разі його відсутності - секретаря судового засідання).

7. У разі виникнення питань у суду або осіб, які беруть участь у справі, до свідків, експертів, спеціалістів чи перекладачів щодо письмового доказу вони мають право їх задати. Також особи, які беруть участь у справі, можуть задати питання одна одній. Через такі питання особи, які беруть участь у справі, можуть акцентувати увагу суду на певних особливостях письмового доказу, що можуть свідчити про його переконливість чи непереконливість, але свою оцінку цьому доказу вони зможуть висловити під час судових дебатів (стаття 152 КАСУ).

Фальшивість письмового доказу або підозра у недостовірності

8. Якщо особа, яка бере участь у справі, вважає, що доданий до справи або наданий суду для ознайомлення документ є фальшивим, вона, як під час дослідження цього доказу, так і під час судових дебатів, має право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Висновок про фальшивість особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі.

Якщо ж документ лише викликає сумнів у його достовірності (справжності), особа, яка бере участь у справі, має право заявити під час дослідження цього доказу клопотання про проведення експертизи документа (частина третя коментованої статті). Але такий сумнів має бути обґрунтований.

Для вирішення зазначеного питання суд у разі необхідності має право своєю ухвалою, яку постановляє без виходу до нарадчої кімнати, визначити необхідні заходи з метою перевірки фальшивості документа або усунення сумніву у його достовірності (справжності), зокрема, витребувати інформацію з цього питання в суб'єкта, який міг видати цей документ, тощо. Якщо перевірити достовірність (справжність) документа без спеціальних знань неможливо, то суд призначає відповідну експертизу.

Вчинення цих дій не повинно перешкоджати продовженню судового засідання з метою дослідження інших доказів.

9. На стадії судового розгляду питання про достовірність (справжність) чи фальшивість документа та/або виключення його з числа доказів суд не може вирішувати, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час прийняття постанови у справі, оскільки під час дослідження доказів суд не дає їм оцінку (див. пункт 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).