1. Суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

2. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

3. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає підстави та порядок закриття провадження в адміністративній справі, а також правові наслідки цієї процесуальної дії.

2. Стаття перешкоджає провадженню в адміністративній справі за наявності обставин, що виключають розгляд справи. Вичерпний перелік підстав для закриття провадження сприяє тому, щоб свавільно не створювалися перешкоди для доступу до суду.

Підстави для закриття провадження

3. Частина перша коментованої статті містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі, а тому закриття провадження у справі з інших підстав є неприпустимим. Підстави для закриття провадження частково повторюють підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (частина перша статті 109 КАСУ), але якщо відмова у відкритті провадження може бути лише на етапі вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, то суд може закрити провадження у будь-який час провадження в суді будь-якої інстанції після його відкриття, якщо будуть виявлені відповідні підстави.

4. Якщо після відкриття провадження в адміністративній справі буде виявлено, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд повинен закрити провадження в адміністративній справі (пункт 1 частини першої коментованої статті). При вирішенні питання про закриття провадження у справі суд не лише повинен визначити, що компетенція адміністративних судів не поширюється на заявлені у справі вимоги, а й визначити, у якому порядку може бути вирішено цей спір, адже в разі закриття провадження у справі із зазначеної підстави суд за частиною другою цієї статті повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Зазвичай справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо спірні правовідносини не є публічно-правовими, у спорі відсутній суб'єкт владних повноважень або взагалі відсутній спір, тобто справа за заявою не належить до компетенції адміністративних судів, визначеної статтею 17 з урахуванням пункту 1 статті 3, статей 4 і 21 КАСУ. Якщо в порядку адміністративного судочинства не належить розглядати лише частину вимог позовної заяви, то суд закриває провадження в частині позовних вимог, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

5. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої коментованої статті суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і суд прийняв таку відмову, або якщо сторони досягли примирення й умови цього примирення визнані судом.

Відмовитися від позову - це диспозитивне право позивача, а примиритися - диспозитивне право сторін, що передбачені статтею 51 КАСУ і засвідчують вичерпання спору. Порядок та умови реалізації цих прав на різних стадіях адміністративного процесу визначені статтями 112, 113, 136, 194, 219 КАСУ. Прийняття відмови від адміністративного позову чи визнання умов примирення допустимі, якщо ці дії:

1) не суперечать закону;

2) не порушують чиїх-небудь, в тому числі й сторін, прав, свобод та інтересів.

Представник, який діє на основі договору, має право вчинити такі дії, якщо таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності (частина друга статті 59 КАСУ).

Також слід мати на увазі, що за частинами першою і другою статті 61 КАСУ відмова органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, від адміністративного позову не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи; такі органи й особи не можуть закінчувати справу примиренням.

Суд, вирішуючи питання щодо відмови від позову чи примирення, повинен роз'яснити сторонам наслідки цих дій.

Крім того, при закритті провадження з цих підстав суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до статей 95, 96 КАСУ.

Якщо позивач відмовився від адміністративного позову у якійсь частині або сторони примирилися у частині справи, тоді суд закриває провадження у відповідній частині справи.

6. Якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, суд закриває провадження у справі, оскільки справу вже вирішено судом.

Ця підстава може застосовуватися, якщо набрало законної сили судове рішення у тотожній адміністративній справі, тобто:

1) спір у такій справі виник між тими самими сторонами;

2) спір у справі стосується одного й того самого предмета;

3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Постанови, які набрали законної сили, ухвалені судами всіх інстанцій у тотожній справі, є підставою для закриття провадження у справі. Однак не кожна ухвала, якою закінчується розгляд тотожної справи, є підставою для закриття провадження у справі. Такими є лише ухвали про відмову у відкритті провадження у справі та ухвали про закриття провадження у справі.

Якщо постанова чи ухвала суду, що набрали законної сили, стосуються лише частини спору, який є предметом розгляду в суді, тоді суд закриває провадження у справі в цій частині, а щодо іншої частини - продовжує розгляд.

7. Якщо фізична особа - сторона у справі померла або її оголошено судом померлою і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або якщо ліквідовано юридичну особу, яка не була суб'єктом владних повноважень, але була стороною у справі, тоді суд також закриває провадження у справі, оскільки відсутня сторона у справі і її нікому замінити. Якщо ж правонаступництво можливе, тоді суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 156 КАСУ) - до встановлення правонаступника. Смерть фізичної особи - суб'єкта владних повноважень, так само як і ліквідація органу не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки компетенція цих суб'єктів владних повноважень переходить до правонаступників.

Ухвала про закриття провадження та її оскарження

8. Якщо питання про закриття провадження у справі вирішується в судовому засіданні, суд заслуховує думку щодо цього питання осіб, які беруть участь у справі та присутні в судовому засіданні.

Якщо ж питання про закриття провадження у справі виникло в нарадчій кімнаті при вирішенні питання про ухвалення іншого рішення, то суд обов'язково повинен поновити судовий розгляд та заслухати думку щодо закриття провадження у справі осіб, які беруть участь у справі, після чого в нарадчій кімнаті вирішити це питання.

Про закриття провадження в адміністративній справі суд постановляє ухвалу в нарадчій кімнаті. Ухвала про закриття провадження у справі викладається окремим документом (пункт 15 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ, із зазначенням конкретної підстави для її постановлення. В ухвалі обов'язково повинні бути наведені обставини, з яких суд закрив провадження у справі.

В ухвалі про закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої коментованої статті, суд повинен зазначити, до юрисдикції якого суду відноситься розгляд такої справи. В ухвалі про закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої коментованої статті, суд повинен зробити висновок про прийняття відмови від адміністративного позову, а також про розподіл судових витрат відповідно до статті 95 КАСУ. В ухвалі про закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої коментованої статті, суд повинен зробити висновок про визнання умов примирення сторін, зазначити умови такого примирення, а також розподілити судові витрати відповідно до статті 96 КАСУ.

Крім цього, в ухвалі суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, наслідки закриття провадження у справі.

9. Ухвала про закриття провадження у справі проголошується та видається або надсилається особам, які беруть участь у справі, за правилами статті 167 КАСУ. Оскільки така ухвала створює перешкоди для судового провадження у справі, то частина третя коментованої статті надає право оскаржити її в загальному порядку - за правилами розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ.

Ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, постановлена Вищим адміністративним судом України у випадках, коли він діє як суд першої інстанції, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Правові наслідки закриття провадження у справі

10. На відміну від ухвал про залишення позовної заяви без розгляду, постановлення судом ухвали про закриття провадження в адміністративній справі тягне за собою заборону повторного звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом (у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження.