Репатріація за рахунок судновласника здійснюється у таких випадках: 

у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; 

у разі захворювання і травми;

у разі загибелі судна;

якщо судновласник не може виконувати свої обов'язки, що випливають з чинного законодавства України, договору (контракту).

Судновласник репатріює моряка в порт, зазначений у контракті, колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняття на роботу. Судновласник несе відповідальність за організацію і витрати по репатріації в обсязі затрат на проїзд (як правило, літаком), оплату проживання і харчування, оплату праці і допомогу, перевезення багажу в кількості, передбаченій договором (контрактом), лікування (до тих пір, поки моряк не буде транспортабельним). 

Якщо судновласник не може організувати репатріацію і оплатити витрати, ці обов'язки виконують уповноважені на те Кабінетом Міністрів України органи з подальшим стягненням ними з судновласника понесених затрат в безакцептному порядку.

Коментар:

На сьогодні в світі діє Конвенція Міжнародної організації праці N 23 "Про репатріацію моряків" 1926 року, яка була переглянута в 1987 році шляхом прийняття нової Конвенції N 166. На сьогодні Україна не є учасницею цієї Конвенції, хоча ще 1 січня 2006 року між Міністерством транспорту та зв'язку України та Профспілкою робітників морського транспорту України була укладена Галузева угода на 2006 - 2009 роки, п. 9.2 якої було поставлено завдання домогтися ратифікацію Україною конвенцій, що діють в галузі морського транспорту, серед яких і Конвенція про репатріацію моряків N 166. Однак, не дивлячись на це, наразі положення коментованої статті розроблені з урахуванням вимог вказаної Конвенції.

Так, право на репатріацію виникає у члена екіпажу з таких підстав:

- у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;

- у разі захворювання і травми;

- у разі загибелі судна;

- якщо судновласник не може виконувати свої обов'язки, що випливають з чинного законодавства України, договору (контракту).

В ч. 1 коментованої статті йде мова про найбільш типові випадки, коли член екіпажу не може продовжувати роботу на борту судна. Даний перелік не є вичерпним, галузевими тарифними угодами або колективними договорами перелік таких випадків може бути розширений.

На сьогодні репатріація здійснюється в порт, зазначений у контракті, колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняття на роботу.

Статтею 3 Конвенції N 166 цей перелік більш розширений і передбачає можливість репатріації члена екіпажу: 1. в державу, в якій він проживає; 2. в порт, зазначений у контракті, колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняття на роботу; 3. в будь-який інший пункт, вказаний при наймі. При цьому вибір місця репатріації належить самому члену екіпажу.

Обов'язок судновласника здійснити репатріацію повітряним транспортом відповідає вимогам п. 1 ст. 4 Конвенції N 166, однак це не виключає можливості використання і інших видів транспорту, якщо це є більш зручним та суттєво не впливає на швидкість репатріації.

При репатріації члена екіпажа іноземного порту йому виплачується:

- середня заробітна плата в валюті з моменту списання з судна і до моменту прибуття на місце призначення;

- відрядні в іноземній валюті по нормах, встановленим для працівників, що направлені в службові відрядження за кордон (до перетинання державного кордону України);

- відрядні в національній валюті по нормах, встановленим для працівників, що направлені в службові відрядження в Україні (з моменту перетинання державного кордону України);

Член екіпажу, що знаходиться в лікарні, за кордоном замість відрядних отримує іноземну валюту в розмірі, що він отримував на судні.

У випадку репатріації члену екіпажу на території України йому виплачуються:

- середня заробітна плата в національній валюті з моменту списання з судна і до моменту прибуття на місце призначення;

- відрядні в національній валюті по нормах, встановленим для працівників, що направлені в службові відрядження в Україні.

У випадку, коли член екіпажу знаходиться в лікарні, він отримує компенсацію за тимчасову непрацездатність у порядку і в розмірах, що визначені діючим законодавством України.

На сьогодні в світовій практиці непоодинокі випадки, коли судновласник не може виконати свої обов'язки по репатріації членів екіпажу судна з ряду причин. В такому випадку ці обов'язки виконуються уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом з подальшим стягненням ними з судновласника понесених затрат в безакцептному порядку, про що вказує ч. 2 коментованої статті.