Правила цієї глави застосовуються у разі зіткнення в морських або інших водах морських суден, а також морських суден і суден внутрішнього плавання.

Для цілей цієї глави до зіткнення суден прирівнюються випадки, коли збитки заподіяні одним судном іншому або особам, вантажу чи іншому майну, що знаходяться на судні, виконанням або невиконанням маневру чи недотриманням правил судноплавства, навіть якщо при цьому не трапилося фізичного зіткнення суден. 

Ніяке положення цієї глави не впливає на відповідальність будь-якої особи, яка випливає з будь-якого договору, а також на право особи обмежити відповідальність згідно з правилами цього Кодексу.

Коментар:

В ч. 1 коментованої статті закріплено основний принцип, покладений в основу правил КТМУ про зіткнення суден: місце зіткнення значення не має, але у зіткненні завжди приймає участь хоча б одне морське судно. А це значить, що місцем зіткнення може біти відкрите море, територіальне море, внутрішні води. Одним з учасників зіткнення має бути морське судно, а іншим - може бути морське судно або судно внутрішнього плавання (див. коментар до розд. II КТМУ).

Згідно ч. 2 коментованої статті правила гл. 3 розділу IX КТМУ застосовуються не лише у випадках зіткнення суден, а й у випадках, що підпадають під зіткнення. Мова йде про ті випадки, коли зіткнення суден не відбулося, але неправильні дії з боку одного судна (виконання або невиконання маневру чи недотримання правил судноплавства) призвели до спричинення шкоди іншому судну, особам, вантажу чи іншому майну, що знаходяться на судні. Такі випадки є підставою для відшкодування завданих у зв'язку з цим збитків.

За своєю природою зобов'язання щодо відшкодування шкоди внаслідок зіткнення є зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Однак, для застосування гл. 3 розділу IX КТМУ важливим є те, що спричинення шкоди не повинно бути результатом невиконання чи неналежного виконання договору, оскільки в останньому випадку відносини сторін мають регулюватися договором або законом, що застосовується до відповідних договірних відносин. Отже, правила КТМУ не застосовуються, наприклад, у випадках зіткнення буксира з судном, що взято на буксир; у випадку спричинення збитків фрахтувальникові за договором тайм-чартеру внаслідок аварії, що мала місце відносно судна у разі зіткнення; у випадку відповідальності перевізника перед вантажовласником за пошкодження вантажу внаслідок зіткнення та в інших такого роду випадках. В таких випадках відносини сторін визначаються за відповідними договорами (буксирування, фрахтування, морського перевезення вантажу тощо). Виняток становлять випадки ушкодження здоров'ю чи смерті внаслідок зіткнення суден.

Зазначимо, що у коментованому розділі КТМУ йдеться про відповідальність, що має свій предмет регулювання - окремий вид правопорушення - зіткнення суден. Суб'єктний склад правопорушення й характер такої відповідальності можуть бути підставами для віднесення її саме до господарсько-правової відповідальності, а відшкодування збитків від зіткнення - до виду господарських санкцій, а саме - відшкодування збитків. Отже правопорушення, пов'язане із зіткненням суден, є окремим видом позадоговірних правопорушень і може бути підставою господарсько-правової відповідальності.