До вимог про відшкодування шкоди від забруднення з суден і ядерної шкоди застосовується трирічний строк позовної давності.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, обчислюється з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися, що йому заподіяна така шкода, але не більше шести років з дня події, що спричинила забруднення, і п'ятнадцяти років - з дня події, що викликала ядерну шкоду. Якщо відповідальність оператора ядерного судна згідно із законодавством держави, що видала дозвіл на експлуатацію такого судна, або спеціальною постановою цієї держави, прийнятою у зв'язку з конкретним інцидентом, застрахована або забезпечена у фінансовому відношенні іншим способом на строк, що перевищує п'ятнадцять років, вимога про відшкодування шкоди задовольняється після закінчення строку, на який відповідальність була фактично забезпечена.

Коментар:

Стаття 390 визначає строк позовної давності до двох видів вимог, що виникають із завдання шкоди: про відшкодування шкоди від забруднення з суден та про відшкодування ядерної шкоди. Даною статтею визначається також порядок обчислення цього строку.

Для кожного із зазначених в коментованій статті вимог визначаються два строки позовної давності: перший - три роки та другий - відповідно шість та п'ятнадцять років. Перший із вказаних строків незалежно від того, чи стосується він вимог про відшкодування шкоди від забруднення з судна або про відшкодування ядерної шкоди, обчислюється з дня, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися, що йому заподіяна така шкода. Другий строк позовної давності (шість або п'ятнадцять років) обчислюється з дня події, внаслідок якої була завдана ця шкода.

Встановлення для кожної із вимог різного строку позовної давності викликано специфікою цих вимог, в яких, на відміну від інших вимог, що виникають у зв'язку з торговельним мореплавством, момент події, внаслідок якої була завдана шкода, як правило, не співпадає із тим моментом, коли потерпілий дізнався або повинен був дізнатися, що йому заподіяна така шкода.

За своєю суттю шестирічний та п'ятнадцятирічний строк позовної давності є строками існування права, тобто пресекательним (преклюзивним) терміном (пресекательный (преклюзивный) термін - це термін, після чого погашається саме право вимоги. Після його закінчення не можна шляхом звернення до суду отримати захист порушеного права). Строком позовної давності за вимогами, що визначені коментованою статтею, є трьохрічний строк, який застосовується в межах передбачених цієї статтею пресекательних термінів.

Так у випадку, якщо строк позовної давності сплинув і на цю підставу в суді було вказано відповідачем, суд має право винести рішення про задоволення вимог позивача за умови, якщо дія пресекательного терміну не закінчилася. Якщо ж дія пресекательного терміну закінчилася, вимога про відшкодування шкоди не може бути предметом розгляду в суді, навіть якщо строк позовної давності не закінчився.