1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Коментар:

1. Якщо встановлення підстав недійсності шлюбу, що передбачені у ст. 40 СК не потребують оцінки на предмет їх наявності, то підстави, що визначені у ст. 41 СК можна поділити на два види: перші, ті, які є підставою недійсності шлюбу внаслідок факту свого існування, другі, ті, що є підставою недійсності шлюбу внаслідок отримання того результату оцінки, що передбачений законодавцем.

Внаслідок факту свого існування підставами недійсності шлюбу є:

1) шлюб зареєстровано між усиновлювачем та усиновленої ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 СК. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 СК факт правового зв'язку між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною є підставою, що унеможливлює шлюб, хоча не є самостійною підставою його недійсності у порівнянні із тими підставами недійсності шлюбу, що передбачені частинах 1 - 3 ст. 39 СК. Тому законодавець замість вислову "недійним є шлюб" (частини 1 - 3 ст. 39 СК), у коментованій статті використовує вислів "шлюб може бути визнаний недійним". Тобто факт правового зв'язку між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною є необхідною, проте не достатньою умовою визнання шлюбу недійним, що і відображається у тому, що суд лише може визнати такий шлюб недійним, проте не зобов'язаний, якщо не буде достатній підстав передбачених ч. 2 ст. 41 СК;

2) шлюб зареєстровано між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею. Факт родинного та правового зв'язку між вказаним особами може бути підставою для визнання шлюбу недійним судом у першу чергу з точки зору моральності, а у другу з точки зору певних природничих факторів, тобто родинних зв'язків. Тому при застосуванні такої підстави недійсності шлюбу як факт родинного та правового зв'язку між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею слід враховувати факт обізнаності осіб про названі зв'язки, хоча відсутність названої обізнаності не заперечує існування самого факту родинних зв'язків, а отже і названу підставу недійсності шлюбу;

3) шлюб зареєстровано з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. За змістом статті особа, що має хворобу, по-перше, повинна знати про неї; по-друге, приховувати хворобу; по-третє, хвороба має бути тяжкою або небезпечною для іншого з подружжя або нащадків;

4) шлюб зареєстровано з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. Відповідно до ч. 2 ст. 23 СК особі, що не досягла шлюбного віку, за рішенням суду, може бути надано право на шлюб.

2. Підставами недійсності шлюбу, крім тих, що передбачені вище, є підстави, що об'єктивуються у вигляді результату (результатів) оцінки, що передбачені законодавцем. Саме названі результати оцінки, крім тих необхідних підстав, що передбачені у ч. 1 коментованої статті, і є достатніми умовами визнання шлюбу недійними. Зокрема мова йде про такі результати оцінки: "наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи", "тривалість спільного проживання подружжя", "характер їх взаємовідносин", "інші обставини, що мають істотне значення". При з'ясуванні, у тому числі шляхом оцінки, обставин, передбачених у ч. 2, варто мати на увазі те, що вони у своєму результаті оцінки можуть носити взаємовиключний характер. Так, факт порушення певного визначеного судом особистого немайнового права особи може бути встановленим разом із встановленням того, що подружжя мають добрі стосунки та проживають разом тривалий час. 

3. Зазначені у ч. 1 та ч. 2 необхідні та достатні підстави неправозгідності шлюбу втрачають силу юридичних підстав для визнання шлюбу недійним у разі існування наступних обставин: 1) вагітність дружини; 2) народження дитини у осіб зазначених у пп. 1, 2, 4 ч. 1 коментованої статті; 3) у разі досягнення шлюбного віку на момент розгляду справи тією особою, яка у момент реєстрації шлюбу не мала шлюбного віку; 4) надання права на шлюб особі на момент розгляду справи.