1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Коментар:

1. Зміст права власності як суб'єктивного права особи-власника утворюють повноваження володіння, користування та розпорядження майном. В сукупності ці правомочності і складають право власності (ст. 317 ЦК України). Право приватної власності може забезпечувати своє функціональне призначення лише за наявності у відповідних суб'єктів як власників усього комплексу правомочностей. Водночас зазначені правомочності у суб'єктів права приватної власності в сімейних відносинах мають певні особливості, зумовлені їх специфікою. При здійсненні своїх повноважень той з подружжя, хто є власником майна визначає режим володіння і користування самостійно, але із обов'язковим урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. Так, батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток (ст. 176 СК України).

Перелічені вище тріадні правомочності власника являють собою лише закріплену юридично можливість вчиняти певні дії. При цьому їх необхідно чітко відмежовувати від конкретних дій, за допомогою яких реалізуються правомочності. Саме по собі закріплення законом правомочностей власника не мало б практичної ваги, коли б не було певного правового механізму їх здійснення (реалізації). Принагідно зазначимо, що в юридичній літературі поняття "здійснення" та "реалізація" не завжди співпадають. Поняття "здійснення права власності" розглядається як більш широке щодо поняття "реалізація права власності", оскільки воно охоплює не лише правові можливості організації споживання, засновані на передачі прав, а й усі інші стадії споживання. Нам імпонує позиція тих вчених, які вважають, що таке розмежування позбавлене будь-якого практичного змісту і правового значення. Крім того, у законодавстві України застосовується власне термін "здійснення права власності" (наприклад, у ст. 319 ЦК України, ст. 4 Закону "Про власність", який вже втратив чинність, п. 5 ст. 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тому вважаємо за доцільне оперувати термінологічним зворотом "здійснення права власності".

2. Особливості здійснення тріадних правомочностей приватного власника у даній статті розбиті на дві частини. В першій йдеться про володіння та користування майном, що є приватною власністю одного із подружжя. Частиною другою визначено особливості розпорядження таким майном. Так, при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Адже правочини, що вчиняють батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України). У випадку виділення приватної власності шляхом розподілу спільно набутого майна подружжя суд може відійти від рівності часток подружжя з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, якщо чоловіком чи дружиною будуть подані до суду докази того, що він не виконав покладений на нього обов'язок, передбачений ч. 2 коментованої статті.