1. Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина.

2. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

3. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Коментар:

1. Конституція України у ст. 55 надає кожному громадянину право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань. Ця конституційна норма з певними уточненнями була перенесена до сімейного права.

До числа важливих прав батьків відноситься право на захист прав та інтересів їх дітей. Надаючи батькам можливість захищати дитину, держава намагається не допустити незахищеності дітей. Предметом захисту можуть бути житлові, спадкові, адміністративні інші майнові та особисті немайнові права дитини.

2. Законодавство наводить численні приклади, коли згоди батьків недостатньо для законного представництва їх дітей. Наприклад:

1) неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника (ч. 3 ст. 32 ЦК);

2) неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (ч. 3, 4 ст. 1273 ЦК);

3) для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування (ст. 12 Закону України від 2 червня 2005 р. "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей").

Іноді батьки взагалі позбавлені представляти свою дитину. Наприклад:

1) батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних (ч. 2 ст. 720 ЦК);

2) представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є (ч. 3 ст. 238 ЦК).

3. Інститут захисту прав дитини включає в себе не тільки матеріальні, але й процесуальні норми.

Способи захисту залежать від специфіки належних дитині прав, характеру правопорушення, віку дитини і т. д. Батьки в повній мірі захищають права та інтереси дитини віком до 14 років. Підліткам старшого віку батьки допомагають себе захистити. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (ч. 4 ст. 152 СК). Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 29 Цивільного процесуального кодексу України.

При відсутності єдиної думки, кому з батьків і як захищати свою дитину, розбіжності, що виникли, можуть вирішуватись за бажанням батьків органами опіки та піклування.

4. Ч. 2 ст. 154 СК закріплює один з видів представництва, а саме законне (обов'язкове) представництво батьків їх дітей.

Регулюванню відносин представництва присвячена глава 17 ЦК, зокрема ст. 242 ЦК "Представництво за законом". Відповідно до цієї статті батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Батьки є законними представниками їх дітей без спеціальних на те повноважень. Достатньо пред'явити свідоцтво про народження дитини або паспорт з відміткою про народження дитини. Батьки представляють свою дитину у відносинах з усіма фізичними, юридичними особами, в тому числі з органами місцевого самоврядування, внутрішніх справ, судом, прокуратурою. При чому таке представництво можливо як після порушення прав дитини, так і для попередження можливого порушення. Батьки є законними представниками як своїх дітей віком до 18 років, так і повнолітніх сина, дочки, якщо вони є непрацездатними.

5. Захист прав і законних інтересів дитини не можуть здійснювати: батьки, позбавлені батьківських прав; батьки, у яких дитина була відібрана; батьки, визнані недієздатними; батьки, обмежені у дієздатності у зв'язку з зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами.

6. У випадку встановлення над дитиною опіки (піклування) функції по захисту прав і законних інтересів дитини виконують особи опікуни (піклувальники), уповноважені на виховання дитини. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти (ч. 1 ст. 249 СК).

При передачі дитини усиновлювачам захист прав і законних інтересів цієї дитини перекладається на усиновлювачів. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини (ч. 4 ст. 232 СК).