1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.

3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

Коментар:

1. Законодавець урівняв права та обов'язки щодо дитини повнолітніх та неповнолітніх батьків. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно незалежно від надання їм повної цивільної дієздатності.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і записана матір'ю або батьком дитини (ч. 1 та 2 ст. 35 ЦК). Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

2. В ст. 156 СК використовується термін "неповнолітні батьки", тобто особа у віці від 14 до 18 років (ч. 2 ст. 6 СК та ч. 1 ст. 32 ЦК). Але, на жаль, непоодинокі випадки, коли матір'ю стає жінка, молодша 14 років. Законодавець не дає відповіді на питання, який її правовий статус, чи має вона такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки. Щонайменше треба дати позитивну відповідь, якщо мова йде про особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей.

3. Сам по собі факт народження дитини породжує визнання її матері носієм батьківських прав незалежно від її віку. Але специфіка статусу неповнолітньої матері, а також неповнолітньої особи, визнаної батьком, залишає свій відбиток на змісті цих прав, порядку їх здійснення.

Неповнолітній чоловічої статі має право визнати своє батьківство шляхом подачі спільного з матір'ю дитини заяви до органів реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини (ч. 2 ст. 126 СК).

Визнання жінкою свого материнства зводиться до подачі заяви зареєструвати народжену нею дитину.

Згода батьків (опікунів, піклувальників) неповнолітніх батька або матері на реєстрацію народження дитини при цьому не потрібна.

Неповнолітня мати може звернутись до суду з позовом про визнання батьківства. Такий позов може пред'явити і неповнолітній чоловічої статі.

4. З правила про рівність прав і обов'язків повнолітніх і неповнолітніх батьків є винятки. Наприклад:

1) неустойка не сплачується, якщо неповнолітній прострочив сплату аліментів (ч. 3 ст. 196 СК);

2) якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків (ч. 4 ст. 271 СК).

5. Неповнолітня батьки крім того, що мають батьківські права по відношенню до своєї дитини, є носіями всіх прав дитини, закріплених в СК та інших нормативно-правових актах.

6. На неповнолітніх батьків поширюються всі правила стосовно захисту батьківських прав, позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

7. Часткова цивільно-поцесуальна дієздатність виникає у фізичної особи з віку 14 років. Тому неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини (ч. 2 ст. 156 СК). Неповнолітні батьки як і повнолітні батьки є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатись за захистом не тільки до суду, але і до інших органів, зокрема, органів опіки та піклування.