Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини

1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Коментар:

1. Можливі різні життєві обставини, що стають причиною роздільного проживання дитини і батьків (або одного з них). Наприклад, виїзд за кордон для роботи, позбавлення волі, розірвання шлюбу, тяжка хвороба. Якщо дитина не досягла 10 років, місце її проживання визнається за згодою батьків. З іншого боку, не слід забувати про те, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її місця проживання (ч. 2 ст. 171 СК).

2. З досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почуто, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише при співпадінні волі трьох учасників переговорного процесу: матері, батька, дитини можливе досягнення миру і згоди. Якщо воля дитини не буде врахована (наприклад, батьки віддадуть дитину далекому родичу), дитина буде змушена звернутись за захистом до органів опіки та піклування.

3. Ч. 3 ст. 160 СК кореспондує ч. 2 ст. 313 ЦК, згідно якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Чи може дитина, батьки якої проживають разом, визначати своє місце проживання і проживати окремо? Відповідь повинна бути позитивною. Потреба окремого проживання може бути викликана, наприклад, вступом дитини до вищого навчального закладу, що знаходиться в іншому населеному пункті.