1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Коментар:

1. Позбавлення батьківських прав відбувається лише в судовому порядку і тільки за заявою чітко визначеного в ст. 165 СК кола осіб. Обов'язковим учасником судового процесу про позбавлення батьківських прав є органи опіки та піклування. З одного боку, ці органи представляють державні інтереси, з іншого - виконують покладені функції по охороні прав дитини. Орган опіки та піклування не наділений статусом юридичної особи, тому вони діють через виконавчі комітети сільської, селищної, міської, районної в місті рад. Одним з доказів в справах про позбавлення батьківських прав є акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, що складається органом опіки та піклування.

Позовну заяву про позбавлення батьківських прав може подати один з батьків до іншого, якщо є підстави, передбачені ст. 164 СК. При цьому не має значення, де знаходиться другий з батьків: чи живе разом з дитиною або за іншою адресою.

Іноді пред'явлення такого позову пояснюється бажанням: 1) усунути перешкоди до усиновлення дитини (наприклад, вітчимом) або 2) убезпечити дитину від матеріальних претензій з боку того, хто ніколи про неї не дбав.

В двох наведених випадках немає потреби звертатись до інституту позбавлення батьківських прав. Закон допускає можливість усиновлення без згоди батьків. Відповідно до ч. 2 ст. 219 СК усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Щодо другого випадку мотивації пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав слід згадати ч. 1 ст. 204 СК. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків (ч. 1 ст. 204 СК).

2. Функціональні обов'язки по охороні прав дитини покладаються на багато органів та установ. До них перш за все належать заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор.

До дитячих закладів відносяться, наприклад, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх; центри допомоги дітям, що залишились без батьківського піклування; територіальні центри соціальної допомоги сім'ї і дітям; дитячі будинки; інтернати для розумово відсталих дітей і дітей з фізичними вадами тощо.

3. Пред'явити такий позов може і сама дитина, яка досягла 14 років. Таке право закріплено також в ч. 4 ст. 152 СК. Можливість такого спору "син - проти матері" став новелою сімейного законодавства у порівнянні з ст. 71 КпШС, яка не включала дитину до кола позивачів у справах про позбавлення батьківських прав.

4. В якості відповідача по справі про позбавлення батьківських прав може виступати один з батьків або обидва. Не виключається пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав до одного з них і позову про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав іншого (ст. 170 СК). Позов про позбавлення батьківських прав може бути пред'явлений і до неповнолітньої дитини віком від 16 років.

5. Позов про позбавлення батьківських прав пред'являється за місце проживання відповідача (ч. 1 ст. 109 ЦПК).

Оскільки на практиці може бути невідоме місце проживання відповідача, вихід з положення полягає в одночасному пред'явленні двох вимог: про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача (ч. 1 ст. 110 ЦПК).

Якщо знайти відповідача не вдається, може бути оголошений розшук через ухилення від сплати аліментів. При проживанні того з батьків, кого позбавляють батьківських прав, на території СНД діє законодавство тієї держави, на території якого постійно проживає дитина (ч. 1 ст. 32 Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних, кримінальних справ від 22 січня 1993 р.).

6. Особа, що подає позов про позбавлення батьківських прав, повинна дотриматись всіх вимог стосовно змісту і форми позовної заяви (ст. 119 ЦПК). При цьому слід враховувати специфіку справ про позбавлення батьківських прав. Вона зобов'язує подати до суду свідоцтво про народження дитини (бажано оригінал), стосовно якої ставиться питання про позбавлення батьківських прав. Якщо у батьків декілька дітей і вони знаходяться в різних місцях, позивач повинен не тільки їх перерахувати, а по можливості вказати місце їх перебування.

Відкриваючи провадження по справі, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову (ст. ст. 151, 152 ЦПК).

Під забезпеченням позову про позбавлення батьківських прав розуміється тимчасове відібрання дитини у відповідача. Необхідність такого відібрання виникає, коли дитина живе з батьками, а органи опіки і піклування не відібрали їх до пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав в порядку ст. 170 СК.

7. Застосування позбавлення батьківських прав як індивідуальної міри відповідальності вимагає з'ясування в судовому процесі того, як ставився до батьківського обов'язку кожен з батьків. Пряма залежність між позбавленням батьківських прав і захистом прав дитини зобов'язує суд, який розглядає позовні вимоги відносно одного з батьків, визначити місце проживання іншого з батьків, його роль в житті дитини. Якщо адреса цієї особи відома, суду слід залучити до розгляду справи в якості третьої особи.

Якщо другий з батьків живе в іншому місці, має іншу сім'ю, про свою дитину від попереднього шлюбу не піклується, після задоволення позову про позбавлення батьківських прав дитина потрапляє у категорію дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти (ст. 2 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей").