1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1) в сім'ї якого виховується дитина;

2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) який є родичем дитини.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Коментар:

1. Інколи виникають труднощі із визначенням переважного права на усиновлення дитини, тобто коли декілька осіб висловили бажання усиновити одну і ту ж дитину. Право переваги встановлюється виходячи зі загальної мети здійснення усиновлення. Здебільшого обумовлюється необхідністю забезпечення прав самої дитини, досягнення мети усиновлення.

Основною перевагою для усиновлення є перевага громадянства. Тобто, насамперед, переважне право на усиновлення має особа, яка перебуває у громадянстві України - правовому зв'язку з Україною, який набутий у передбаченому законом та міжнародними документами порядку (ст. 1 Закону України від 18.01.2001 р. "Про громадянство України").

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про охорону дитинства" усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України. Таке положення не слід визнавати дискримінаційним щодо іноземців чи осіб без громадянства, це загальновизнаний міжнародний стандарт правового регулювання цих відносин. Так, держави - учасниці Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення визнали, що дитині для повного та гармонійного розвитку її особистості необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, визнаючи, що міждержавне усиновлення може дати дитині переваги, пов'язані з наявністю постійної сім'ї, якщо відповідна сім'я не може бути знайдена для неї у країні походження (Преамбула).

Законом встановлено правила щодо переваги між іноземцями та особами без громадянства. Так, переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ст. 24 Закону України "Про охорону дитинства").

Встановлення переважного права на усиновлення на користь усиновлювачів - громадян України зумовлено необхідністю забезпечення захисту інтересів дитини, що ускладнюється при вибутті дитини з-під юрисдикції України. Окремо слід говорити про усиновлення дітей, які є громадянами України, адже у ст. 25 Конституції України передбачені конституційні гарантії піклування та захисту для громадян України, які перебувають за її межами.

2. Поряд із усиновленням законодавством передбачено різні форми виховання у сім'ї, зокрема патронатна, прийомна сім'я чи інша форма влаштування дитини, яка позбавлена батьківського піклування. Тому для забезпечення надання цій формі влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, відносин вищого порядку, яким є усиновлення, та недопущення руйнування тих відносин, що вже склалися у такій сім'ї, особи, в сім'ях яких проживає дитина, мають переважне право на усиновлення дитини.

Завданням державної сімейної політики є сприяння формуванню повноцінних повних сімей, в тому числі через інститут усиновлення. Так, дитина, яка проживає у неповній сім'ї (має тільки маму або батька), фактично позбавлена піклування в повному обсязі. Тому, щоб забезпечити достатнє батьківське піклування, таким переважним правом наділяється особа, яка перебуває у шлюбі із рідними матір'ю, батьком.

Для збереження цілісності родинних відносин, які складаються не тільки за принципом "батьки - діти", але й "брати/сестри - брати/сестри", і забезпечення основного принципу усиновлення є усиновлення усіх рідних братів, сестер. Законом не обмежено таке переважне право тільки щодо рідних братів і сестер, однак слід мати на увазі, що наявність споріднення іншого ступеня може не відповідати меті усиновлення, оскільки формування сім'ї між дво- чи троюрідними братами, сестрами не обов'язково відповідатиме засадам формування стабільних та гармонійних відносин.

Збереження родинних відносин може забезпечуватися через інститут усиновлення. Тобто для недопущення розривання таких зв'язків у зв'язку з можливим таємним усиновленням, передачею на виховання у навчальний чи виховний заклад іншого регіону встановлюється переважне право на усиновлення особою, яка перебуває у родинних відносинах з дитиною, яка усиновляється. Ступінь родинних відносин значення не має, при цьому суд повинен врахувати інші фактори, які впливають на достатність даних для здійснення усиновлення.

3. Законом не встановлено соціального пріоритету та ваги кожного із чинників, які надають переважне право на усиновлення дитини. Тому вже суду у кожному конкретному випадку слід визначити, чи відповідатиме усиновлення інтересам дитини і котрий із цих пріоритетів може бути застосований при здійсненні усиновлення.

4. За рівних умов щодо права усиновлення, зважаючи на формування повної сім'ї, переважним правом на усиновлення наділяється подружжя (ст. 211 СК України).