1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою - караються штрафом від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом від двадцяти п'яти тисяч до тридцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар:

1. Об'єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна.

2. Предмет злочину - державне і комунальне майно.

Під державним майном слід розуміти майно, що перебуває у державній власності, а також майно, яке належить Автономній Республіці Крим.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: 1) майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються; 2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; 3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; 4) земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації.

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації її об'єкти залежно від низки ознак (чисельність працюючих, вартість основних фондів, наявність стратегічного значення для економіки та безпеки держави тощо) у Державній програмі приватизації класифікуються за групами - А, Б, В, Г, Д, Е та Ж.

Порушення порядку відчуження державного майна, якщо таке відчуження згідно з чинним законодавством не визнається приватизацією, не може кваліфікуватись за статтями 233 або 235, однак за наявності до цього підстав таке діяння має тягнути покарання за статтями Кримінального кодексу від 5 квітня 2001 р. про відповідальність за злочини проти власності, злочини у сфері службової діяльності тощо.

Комунальним визнається майно, яке перебуває у комунальній власності. Правом комунальної власності визнається право територіальної громади села, селища або міста володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

Відчуження комунального майна регулюється загальними положеннями законодавчих актів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Останні вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Врахування характеру діянь, передбачених статтями 233, 235, їх місця в системі Особливої частини Кримінального кодексу від 5 квітня 2001 р., тієї обставини, що законодавство про приватизацію не поширює свою дію на відчуження певних різновидів майна, дозволяє зробити висновок про те, що предметом розглядуваного злочину не виступають об'єкти державного земельного і житлового фондів.

Предметом злочину, передбаченого ст. 233, виступають також приватизаційні документи. Це - різноманітні документи, які подаються, складаються чи у інший спосіб використовуються у процесі приватизації державного або комунального майна (документи, за допомогою яких оформляється перехід права власності на приватизоване майно (наприклад, протокол засідання конкурсної комісії, який затверджується органом приватизації і є підставою укладання договору купівлі-продажу з переможцем конкурсу); документи, які складаються при оцінці вартості майна, що підлягає приватизації, - акти інвентаризації майна, висновок експерта про вартість майна, передавальний баланс підприємства тощо). Про поняття приватизаційних документів див. також коментарі до статей 234 і 235.

3. З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі приватизації державного чи комунального майна: 1) шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправомочною особою.

Під приватизацією слід розуміти один із способів зміни форми власності, а саме відчуження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про приватизацію можуть бути покупцями. В сучасних умовах роздержавлення власності відбувається у формі оплатної індивідуальної приватизації майна, яка полягає у вивченні попиту на конкретний об'єкт приватизації, врахуванні кон'юнктури ринку, на основі цього - визначенні способу продажу, який максимально враховує особливості становища кожного об'єкта, з метою концентрації капіталу та забезпечення ефективного функціонування підприємства у післяприватизаційний період.

Суб'єктами приватизації є: 1) органи приватизації (Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації в АРК; органи, які створюються місцевими Радами); 2) покупці (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім випадків, передбачених законодавством; юридичні особи інших держав); 3) посередники (довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії тощо).

Приватизація державного майна здійснюється шляхом: а) продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; б) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; в) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; г) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об'єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом. У 2008 р. у процесі приватизації дозволено оплачувати вартість державного майна у вільно конвертованій іноземній валюті.

Приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім випадків, встановлених законодавством.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Продаж об'єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів приватизації за конкурсом - це передача права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови експлуатації об'єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

Під заниженням вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом, треба розуміти: 1) застосування такого способу, який відповідно до чинного законодавства взагалі не повинен бути використаний під час приватизації; 2) застосування такого способу оцінки майна, який хоч і використовується під час приватизації, однак згідно із законодавством не може застосовуватись для оцінки саме даного об'єкта приватизації.

Продаж державного або комунального майна неналежним для цього об'єкта способом, непроведення експертної оцінки, у разі, коли її проведення було обов'язковим, що мало своїм наслідком заниження вартості приватизованого майна, а також безоплатну передачу майна у власність фізичних або юридичних осіб, крім випадків, передбачених чинним законодавством, потрібно кваліфікувати за ст. 233.

Вартість - це суспільно визначений еквівалент у грошовій формі. Законодавство про приватизацію розрізняє такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість активів, вартість відтворення тощо.

Кримінально караним заниженням вартості об'єктів приватизації в плані відповідальності за ст. 233 потрібно визнавати, зокрема, такі діяння, як недостовірна експертна оцінка, незастосування зональних коефіцієнтів під час проведення малої приватизації комунального майна, незаконне списання або відчуження основних фондів та оборотних коштів підприємства в період підготовки його до приватизації, непроведення індексації вартості основних фондів або порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об'єкта приватизації під час визначення його вартості (за рішенням органу приватизації оцінці вартості об'єкта приватизації може передувати його повна інвентаризація).

Проведення приватизації неналежним способом, якщо при цьому вартість приватизованого майна не занижувалась, складу злочину, передбаченого ст. 233, не містить.

У разі, коли заниження вартості державного або комунального майна поєднується з використанням підроблених приватизаційних документів (наприклад, передавального або розподільного балансу підприємства, актів інвентаризації майна та інвентаризаційних описів), ця обставина впливає на обсяг обвинувачення і повинна знайти відображення у процесуальних документах. Взагалі, під використанням підроблених приватизаційних документів потрібно розуміти їх подання органам приватизації, вчинення з ними інших дій, які так чи інакше впливають на винесення рішення про приватизацію конкретних об'єктів та її умови (див. також коментар до ст. 235). Про поняття приватизаційних документів див. коментарі до статей 234 і 235.

Під приватизацією майна, яке не підлягає приватизації, потрібно розуміти укладання договорів купівлі-продажу щодо таких об'єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено.

Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним. Затвердження такого переліку - виключна компетенція Верховної Ради України. Поіменний перелік зазначених об'єктів, які розподіляються за органами управління та областями, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у формі прийняття відповідного Закону.

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад 50 %) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад 50 %) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Об'єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України (наприклад, майнові комплекси підприємств-монополістів на ринку відповідних товарів України, підприємств ВПК, що підлягають конверсії, підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України); 2) такі, для приватизації яких не вимагається погодження з Кабінетом Міністрів України. Порушення встановленого порядку приватизації відповідного державного майна (здійснення її без погодження з Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом, наприклад, Антимонопольним комітетом України), не будучи відчуженням майна, що не підлягає приватизації, розглядуваного складу злочину не утворює.

Об'єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Не підлягають приватизації визначені у встановленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством. Заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні колективи, можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням органів Фонду державного майна України, місцевих рад відповідного рівня.

Державні засоби виробництва, що підлягають приватизації, є особливим товаром, покликаним забезпечувати не лише потреби приватизації, а й певні суспільні та державні потреби, у зв'язку з чим законодавство спеціально регулює питання про коло суб'єктів приватизаційних відносин, визначає особливості їх правового статусу.

Приватизація неправомочною особою передусім означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено брати участь у приватизації та укладати відповідні договори купівлі-продажу.

Покупцями об'єктів приватизації не можуть бути: а) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 %; б) органи державної влади та місцевого самоврядування; в) працівники державних органів приватизації; г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності. Покупцями об'єктів малої приватизації не можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю. У такій приватизації не передбачається і участь посередників.

Державною програмою приватизації стосовно конкретних об'єктів можуть бути встановлені інші обмеження або особливості участі покупців у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбання юридичними особами державного майна та акцій.

Законодавство про порядок проведення відкритих торгів встановлює, що у тендерах з продажу пакетів акцій ВАТ не дозволяється брати участь: 1) радникам; 2) їх афілійованим особам. Радник - це юридична особа (група юридичних осіб), яка надає послуги з підготовки та проведення відкритих торгів. До афілійованих осіб, які виключаються з процедури торгів, належать: а) юридичні особи, які безпосередньо або опосередковано володіють (або мають право за договором на придбання) 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) радника; б) юридичні особи, в яких радник безпосередньо або опосередковано володіє 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток); в) юридичні особи, які безпосередньо чи опосередковано мають спільно з радником компанію, яка є їх учасником; г) фізичні особи, які обіймають керівні посади в зазначених вище компаніях або отримали від них позику в будь-якій формі, розмір якої перевищує 10000 доларів США, а також члени їхніх сімей; ґ) фізичні особи, які безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) у зазначених вище компаніях, а також члени їхніх сімей; д) юридичні особи, в яких зазначені вище особи безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток), а також члени їхніх сімей. У разі продажу акцій (часток, паїв) підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або мають монопольне (домінуюче) становище на ринках України, кваліфікаційні вимоги до покупців встановлює Фонд державного майна України.

Нормативно-правовими актами, які регламентують порядок приватизації окремих об'єктів, можуть встановлюватись особливі обмеження щодо суб'єктного складу приватизаційних відносин, що також слід враховувати при вирішенні питання про наявність або відсутність розглядуваного складу злочину.

Приватизацію неправомочною особою слід вбачати і в тому разі, коли договір купівлі-продажу державного або комунального майна укладається між покупцем і таким продавцем, який не є належним органом приватизації - взагалі або у конкретній ситуації (наприклад, відчуження державного майна здійснює орган приватизації, створений органом місцевого самоврядування для проведення приватизації комунального майна). Якщо певне комунальне майно відчужується державним органом приватизації без отримання відповідних повноважень, є підстави вести мову про приватизацію неправомочною особою.

Злочин, передбачений ст. 233, є закінченим з моменту незаконної приватизації державного або комунального майна. При цьому слід мати на увазі, що право власності на приватизований об'єкт та земельну ділянку переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації та земельної ділянки. Якщо покупець протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди не сплатив належну суму, рішення про викуп об'єкта приватизації, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу чи аукціону анулюються.

Незаконну приватизацію державного або комунального майна, яка поєднується з викраданням майна, фіктивним підприємництвом або кримінально караними порушеннями законодавства про банкрутство, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 233 і, зокрема, статтями 190, 191, 205, 219, 220, 221. Водночас слід мати на увазі, що вказані кримінально-правові норми можуть застосовуватись у сфері приватизації самостійно, не утворюючи сукупності із злочином, описаним у ст. 233.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і бере безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна. За ст. 233 можуть кваліфікуватись, зокрема, діяння працівників державних органів приватизації та органів місцевого самоврядування, голів та членів комісій з приватизації об'єктів, тендерних комісій, службових осіб (у першу чергу керівників і головних бухгалтерів) підприємств, які підлягають приватизації, фізичних осіб та службових осіб юридичних осіб - покупців державного чи комунального майна. Суб'єктом злочину можуть визнаватися також працівники тих юридичних осіб, які на підставі угод, укладених з державними органами приватизації, здійснюють продаж державного майна, у т. ч. у формі проведення аукціонів.

Дії експерта, який за попередньою домовленістю із суб'єктами приватизації сприяв заниженню вартості об'єкта приватизації, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ст. 233 як пособництво незаконній приватизації державного або комунального майна, а за наявності до цього підстав - також за ст. 358 (366). Таким же чином треба кваліфікувати відповідні зловживання голів та членів інвентаризаційних комісій, комісій, створюваних для визначення частки держави в статутному фонді підприємств у порядку їх передприватизаційної підготовки. Запропонована правова оцінка ґрунтується на тому, що експерт та інші зазначені особи, не виступаючи безпосередніми учасниками відчуження і придбання державного та комунального майна, не здатні виконати об'єктивну сторону розглядуваного злочину.

За наявності підстав за зловживання в процесі приватизації державного або комунального майна службові особи, у т. ч. державних органів приватизації, повинні притягуватися до відповідальності за статтями 364, 366, 368. Наприклад, винесення рішення про визнання того чи іншого учасника конкурсу його переможцем може поєднуватись з одержанням службовою особою хабара у формі грошей або пакету акцій підприємства, що приватизується.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233) є незаконна приватизація майна державної чи комунальної власності: 1) у великих розмірах (див. примітку до ст. 233); 2) вчинена за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 і коментар до неї). Із примітки до ст. 233 випливає, що у разі незаконної приватизації державного або комунального майна шляхом заниження його вартості для визначення великого розміру як кваліфікуючої ознаки треба брати до уваги не розмір заниження вартості незаконно приватизованого майна, а весь розмір (об'єм) такого майна.

* * * 

Конституція України (статті 13, 41, 85, 142, 143).

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 76, 146).

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р. (статті 2, 10, 37 - 39).

Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції від 15 травня 1996 р.

Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р.

Закон України "Про приватизацію державного майна" в редакції від 19 лютого 1997 р.

Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. (статті 1, 16, 26, 29, 60).

Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 р.

Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 7 липня 1999 р.

Закон України "Про Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 р.

Закон України "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України" від 18 травня 2000 р.

Закон України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 13 липня 2000 р.

Закон України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" від 14 вересня 2000 р.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12 липня 2001 р.

Закон України "Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 9 квітня 2004 р.

Закон України "Про призупинення приватизації підприємств нафтопереробної промисловості України" від 23 грудня 2004 р.

Закон України "Про формування конкурентних засад у процесі приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб" від 12 січня 2005 р.

Рішення Конституційного Суду України у справі щодо приватизації державного майна N 01/1501-97 від 1 липня 1998 р.

Рішення Конституційного Суду України у справі про визначення способу малої приватизації N 1-16/2000 від 13 грудня 2000 р.

Указ Президента України "Про організаційні заходи з підготовки об'єктів права державної власності до приватизації" від 19 березня 2002 р. N 267/2002.

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації" N 200/2008 від 6 березня 2008 р.

Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 158 від 2 березня 1993 р.

Положення про представництво Фонду державного майна України у районі, місті. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 412 від 15 червня 1994 р.

Положення про передприватизаційну підготовку підприємств. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1301 від 17 серпня 1998 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації" N 1563 від 23 жовтня 2002 р.

Методика оцінки вартості майна. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України N 1891 від 10 грудня 2003 р.

Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1440 від 10 вересня 2003 р.

Національний стандарт N 2 "Оцінка нерухомого майна". Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1442 від 28 жовтня 2004 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" N 1734 від 23 грудня 2004 р.

Національний стандарт N 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів". Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1655 від 29 листопада 2006 р.

Положення про комісію з приватизації. Затверджене наказом Фонду державного майна України від 15 липня 1997 р. N 743.

Положення про умови укладення (переукладення) угоди про продаж майна, що перебуває у державній власності. Затверджене наказом Фонду державного майна України N 601 від 27 березня 1998 р.

Порядок надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження об'єктів, придбаних покупцями державного майна за договорами купівлі-продажу. Затверджений наказом Фонду державного майна України N 500 від 30 березня 2001 р.

Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та конкурентними способами. Затверджене наказом Фонду державного майна України N 763 від 28 квітня 2001 р.

Порядок аналізу відомостей про відносини контролю, який встановлює процедуру реалізації органами приватизації своїх повноважень щодо недопущення до участі у конкурсах з продажу належних державі контрольних пакетів акцій тих суб'єктів господарювання, які приховують інформацію щодо свого реального власника. Затверджений наказом Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і СБУ N 1/24/6/10/5 від 11 січня 2000 р.

Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів. Затверджене наказом Фонду державного майна України N 2081 від 5 жовтня 2000 р.

Порядок перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від приватизації об'єктів державної власності. Затверджений наказом Державного казначейства України та Фонду державного майна України N 167/1534 від 28 серпня 2002 р.

Інструктивний лист Фонду державного майна України "Роз'яснення деяких положень Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. N 1891" N 10-36-835 від 23 січня 2004 р.

Порядок визначення початкової вартості пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що підлягають продажу на конкурсах. Затверджений наказом Фонду державного майна України N 105 від 23 січня 2004 р.

Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва. Затверджене наказом Фонду державного майна України у редакції наказу N 671 від 5 квітня 2004 р.

Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств. Затверджене наказом Фонду державного майна України N 1800 від 31 серпня 2004 р., рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 489 від 17 листопада 2004 р. і розпорядженням Антимонопольного комітету України N 330-р від 31 серпня 2004 р.

Порядок проведення конкурсів з продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб. Затверджений наказом Фонду державного майна України N 2694 від 5 жовтня 2005 р.