1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

3. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Коментар:

До ч. 1. Консервація земель - "припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я" (ст. 1 Закону України "Про охорону земель").

Можлива консервація як конкретних земельних ділянок, так і великих масивів земель. Загальнодержавні й регіональні програми консервації земель можуть розроблятися на замовлення зацікавлених органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Після погодження і затвердження цих програм відповідними органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування розробка проектів консервації земель та їх реалізація здійснюються у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель").

Відповідно до ст. 172 ЗКУ консервації підлягають деградовані, малопродуктивні та техногенно забруднені землі. Наведені положення практично дослівно відтворені у ст. 51 Закону України "Про охорону земель", їхня деталізація здійснена у наказі Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель". Легальні поняття техногенно забруднених земель наводяться у ст. 169, а деградованих та малопродуктивних земель - у ст. 171 ЗКУ.

Відповідно до розд. 3 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки, затв. Законом України від 21.09.2000, здійснення консервації сільськогосподарських угідь з дуже змитими та дуже дефльованими ґрунтами на схилах крутизною понад 5 - 7 градусів є одним із пріоритетних завдань формування екологічної мережі.

У землевпорядній науці розрізняють т. з. консервацію-реабілітацію та консервацію-трансформацію. У першому випадку рілля після певного періоду відпочинку знов залучається у виробництво (після відновлення показників ґрунту), при трансформації деградовані та малородючі ґрунти вилучаються з ріллі безповоротно377.

До ч. 2. Вибір форми консервації залежить від конкретних характеристик земельної ділянки. Зокрема, залісення доцільно здійснювати у випадках із ярами, крутими схилами, земельними ділянками вздовж доріг, по берегах водойм. Залуження доцільно здійснювати тоді, коли в подальшому передбачається повернення земельної ділянки до сільськогосподарського обробітку тощо.

Заліснення як форма консервації земель здійснюється за проектами землеустрою щодо визначення земельних ділянок, які підлягають залісненню, в розрізі сільських рад. Залісення конкретних земельних ділянок здійснюється на підставі робочих проектів378.

Залуження та залісення належать до меліоративних заходів, їхнє здійснення регламентується положеннями Закону України "Про меліорацію земель" (ст. ст. 5, 8 та ін.).

Залісення регламентується також положеннями лісового законодавства про лісорозведення (див. ст. 81 Лісового кодексу України, постанову КМУ від 01.03.2007 N 303 "Про затвердження Правил відтворення лісів"). При залісенні відповідна земельна ділянка переводиться до земель лісогосподарського призначення (див. ст. 20 ЗКУ та коментар до неї, ст. 81 Лісового кодексу України).

До ч. 3. Положення коментованої норми відтворене також у ст. 51 Закону України "Про охорону земель" і конкретизоване у наказі Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель".

Консервація здійснюється на підставі договору із власником земельної ділянки, розпорядження (прийнятого рішення) відповідного органу, проекту консервації земель (розглядається, проходить експертизу та затверджується як землевпорядний проект - див. п. "д" ч. 1 ст. 20, ст. 30 Закону України "Про землеустрій", Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації").

Ідея проведення консервації у договірному порядку ґрунтується на намірі здійснити економічне стимулювання власника земельної ділянки до відновлення стану земельної ділянки (див. п. "г" ч. 1 ст. 205 ЗКУ, ч. 1 ст. 27, ст. 55 Закону України "Про охорону земель").

Згідно із п. 278.3 ст. 278 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, "зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі)", встановлюється у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

До ч. 4. Порядок проведення консервації земель на підставі коментованої норми визначено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 N 175 "Про Порядок консервації земель".