1. Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

2. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Коментар:

До ч. 1. Як бачимо, у законодавчому визначенні поєднані одразу три різних підходи до визначення кадастру - через "роботи", "відомості" та "документи", що навряд чи можна вважати послідовним. На наш погляд, державний земельний кадастр - це сукупність юридично значимих задокументованих відомостей про земельні ділянки. А от ведення державного земельного кадастру - це, дійсно, система робіт. Втім, потреби законодавчо закріплювати визначення державного земельного кадастру взагалі не було.

У спеціальній землевпорядній літературі кадастр також визначається як "методично організований публічний реєстр даних про всі юридичні об'єкти на земній поверхні у межах певної країни або регіону, який ґрунтується на зніманні кордонів цих об'єктів"426.

У міжнародній практиці427 земельний кадастр визначається як заснована зазвичай на земельних ділянках (парцелах) сучасна земельно-інформаційна система, що містить записи про права на нерухомість. Як правило, вона включає геометричний опис земельної ділянки, пов'язаний із іншими записами, що описують сутність прав, вартість земельної ділянки та її поліпшень. Призначається кадастр для фіскальних, правових цілей, для організації управління землями, створює можливості для сталого розвитку та охорони навколишнього середовища428.

Слово "кадастр" походить від латинських слів caput ("предмет, що оподатковується"), capitastrum ("опис предметів, що оподатковуються"). Пізніше від цих слів утворилося французьке слово cadastre429. У багатьох державах кадастр як звід відомості про об'єкти оподаткування є ровесником систем оподаткування, а отже, і самих держав430. Так, у Китаї кадастр існував вже 4000 років тому431.

До ч. 2. Державний земельний кадастр є основою не лише для ведення кадастрів інших природних ресурсів та містобудівного кадастру населених пунктів, але і для ведення кадастру особливо охоронюваних територій та об'єктів. Існування кадастрів різних природних ресурсів передбачено у загальному вигляді ст. 23 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Ведення кадастрів окремих природних ресурсів регламентується положеннями природоресурсного законодавства, законодавства про охорону окремих територій та об'єктів:

• ст. 56 Закону України "Про тваринний світ", постанова КМУ "Про порядок ведення державного кадастру тваринного світу" від 15.11.94 N 772;

• ст. 43 Кодексу України про надра, постанова КМУ "Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин" від 31.01.95 N 75;

• главою 9 Лісового кодексу України, постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів" 20.06.2007 N 848;

• ст. 28 Водного кодексу України, постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру" 08.04.96 N 413;

• ст. ст. 36, 37 Закону України "Про курорти", постанова КМУ "Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів" 23.05.2001 N 562; постанова КМУ "Про затвердження Порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів" від 26.07.2001 N 872;

• Постанова КМУ "Про затвердження Положення про регіональні кадастри природних ресурсів" від 28.12.2001 N 1781;

• ст. 23 Закону України "Про основи містобудування", постанова КМУ "Про містобудівний кадастр населених пунктів" від 25.03.93 N 224.