1. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Коментар:

Незважаючи на те, що однією із кваліфікуючих ознак договору позички є строковість користування річчю, строк не відноситься законодавцем до істотних умов цього договору (також як і договору найму). Тобто в разі невизначення строку, договір не вважається неукладеним, а вступає в силу правило, встановлене коментованою статтею.

Так, якщо сторони не встановили строку користування річчю, даний строк визначається відповідно до мети користування нею. Тобто, наприклад, якщо в позичку передаються стіл та стільці для зустрічі гостей, вони повинні бути повернуті власнику по закінченні зустрічі. Якщо у користування передається книга із бібліотеки, вона повинна бути повернута після того, як буде прочитана читачем тощо.

Якщо строк користування річчю не встановлений в договорі та не може бути визначений виходячи із мети користування річчю, такий договір буде вважатися укладеним на невизначений строк. В даному випадку на відносини позичкодавця і користувача будуть розповсюджуватися положення частини 3 статті 763 ЦК. Тобто кожна із сторін договору позички, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі позички нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору, укладеного на невизначений строк.