У разі страхування вантажу або очікуваного прибутку страховик, крім випадків, зазначених у статті 256 цього Кодексу, не відповідає за збитки, що сталися від природних властивостей самого вантажу (внутрішнього зіпсуття, убутку, іржі, плісняви, витоку або поломки, самозаймання тощо), а також за збитки, що виникли внаслідок неналежного пакування.

Коментар:

Коментована стаття звільняє страхувальника від компенсації збитків, що сталися внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника, відправника, одержувача, а також їх представників, як це передбачено ст. 256 Кодексу (див. коментар до неї).

Крім того, збитки, що обумовлені природними властивостями вантажу також є підставою для звільнення страховика від сплати страхового відшкодування. Проте, вказане правило застосовується не завжди. Так, наприклад, у випадку псування вантажу понад норм природної втрати, якщо це відбулося з причин, що не залежить від страхувальника, страховик повинен сплатити страхове відшкодування за збитки, завдані такою втратою.

До підстав звільнення страховика від справи страхового відшкодування відноситься також неналежне упакування вантажу, що стало причиною збитків, що виникли у страхувальника.

Якщо ст. 257 Кодексу відноситься до договорів страхування судна, то норми ст. 258 обмежуються лише договором страхування вантажу.