При страхуванні фрахту застосовуються правила статей 256, 257 і 258 цього Кодексу. 

Коментар:

Коментована стаття передбачає, що правила, визначені статтями 256, 257, 258 Кодексу застосовуються і при страхуванні фрахту. Вказане правило обумовлюється тим, що страхування фрахту здійснюється судновласником або вантажовласником в залежності від того, кому належить інтерес у страхуванні фрахту. Якщо, наприклад, фрахт відповідно до умов договору перевезення вантажу повинен бути сплачений після прибуття судна з вантажем в порт призначення, власником страхового інтересу у фрахті є судновласник, який у випадку загибелі судна втрачає право на його отримання. За таких обставин фрахт може бути застрахований в порядку і на умовах страхування судна. Відповідно страховик фрахту звільняється від справи страхового відшкодування відповідно до ст. 256 та 257 Кодексу.

Якщо ж умовами договору перевезення вантажу передбачено сплату фрахту до виходу судна з порту відправлення, страховий інтерес у фрахті має вантажовласник або фрахтувальник (за договором чартеру). Тобто, у випадку, якщо вантаж не буде доставлений в порт призначення, фрахт поверненню не підлягаю. В такому випадку фрахт може бути застрахований в порядку і на умовах страхування вантажів. Таким чином, підставами для звільнення страховика від сплати страхового відшкодування є ті, що передбачені ст. 256 та 258 Кодексу.