Страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки це стане йому відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, що сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування (перевантаження, зміна способу перевезення, порту розвантаження, відхилення від обумовленого або звичайного шляху, залишення на зимівлю тощо).

Зміна, що збільшує небезпеку, дає страховику право переглянути умови договору або зажадати сплати додаткової премії. Якщо страхувальник не погодиться з цим, то договір морського страхування припиняється з моменту настання зміни.

Коментар:

Відповідно ст. 243 Кодексу на страхувальника покладається обов'язок повідомити страховику всі істотні обставини, що можуть вплинути на визначення ступеню ризику. Проте, вказані обставини можуть виникнути як до укладання договору страхування, так і під час його дії. Зміни, які згідно коментованої статті мають відповідні правові наслідки для страхового зобов'язання повинні мати істотний характер і збільшувати небезпеку. Основні з цих змін визначені ст. 262 Кодексу і до них відносяться перевантаження, зміна способу перевезення, порту розвантаження, відхилення від обумовленого або звичайного шляху, залишення на зимівлю тощо.

Разом з тим відповідно до закону не вважається порушенням договору страхування відхилення від обумовленого або звичайного шляху з метою спасіння людей і вантажів, а також для забезпечення безпеки подальшого рейсу.

Настання змін, що збільшують небезпеку тягне за собою правові наслідки, що передбачені ч. 2 коментованої статті. Так, після отримання відповідної інформації від страхувальника страховик має право переглянути умови договору страхування і вимагати сплати додаткової страхової премії. Відмова страхувальника від такої сплати, тягне за собою припинення договору страхування з моменту настання відповідних змін.

Крім того, у випадку, якщо страхувальник не повідомив страховика про істотні зміни, що збільшують небезпеку, які є підставою для збільшення страхової премії, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування по збитках, що виникли після настання вказаних змін. Тобто, закон виходить з того, що майно, яке було застраховане страховиком знаходиться в більш небезпечних умовах порівняно із тими, що існували на момент укладання договору. Саме тому страховик звільняється від виконання свого обов'язку щодо виплати страхового відшкодування.