1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.

Коментар:

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України неповнолітня особа у разі реєстрації шлюбу набуває повної цивільної дієздатності з моменту такої реєстрації. Ще один випадок надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності - це якщо дана особа записана матір'ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦК України). Неповнолітні батьки мають такі самі права та обов'язки щодо дитини, що й повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. Тому не слід розглядати положення коментованої статті, як варіант ущемлення сімейних прав таких батьків та перекладення на діда чи бабу обов'язків по вихованню онуків їх неповнолітніх дітей.

Набуваючи повної цивільної дієздатності за вказаних обставин, особи не перестають бути неповнолітніми. Законодавець зобов'язує батьків дбати про дитину до досягнення нею повноліття. Зокрема, вони зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України), брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (ст. 185 СК України), та виконувати обов'язок баби та діда утримувати онуків, якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (ст. 265 СК України).

Цивільне, сімейне та цивільно-процесуальне законодавство розглядають опікунів та піклувальників нарівні з батьками (усиновлювачами) як представників малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних дітей (статті 31, 32, 36, 37, 39 - 41, 292 ЦК України, Глава 19 СК України, статті 29, 39 ЦПК України). Тому дія положення коментованої статті повною мірою розповсюджується й на опікунів чи піклувальників неповнолітніх батьків.