1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.

3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Коментар:

1. Усі питання, пов'язані із життям сім'ї, вирішуються дружиною та чоловіком на паритетних засадах. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Законодавець детально не регламентує, які саме права та обов'язки має окремо чоловік або дружина, оскільки це неможливо передбачити заздалегідь та врегулювати. Законодавець встановлює лише загальні принципи, з урахуванням яких повинен здійснюватися процес розподілу обов'язків в сім'ї, це принцип рівного вільного висловлення своєї позиції з цього питання. Чоловік та дружина мають спільно дійти згоди з усіх істотних питань щодо розподілу обов'язків в сім'ї. Будь-які зловживання з боку одного з подружжя або відсторонення іншого подружжя від вирішення всіх питань сім'ї можуть бути підставою для розірвання шлюбу. Порушення принципу рівності в сім'ї може також бути підставою для стягнення моральної шкоди (дивись коментар до ст. 51 СК).

Обов'язком дружини та чоловіка є утвердження поваги до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

2. У частині другій статті 54 СК закріплено право чоловіка та дружини противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. Якщо дії подружжя спрямовані на усунення перешкод, створених іншим з подружжя з приводу участі у вирішенні всіх питань, пов'язаних із життям сім'ї не досягли результату, то той з подружжя, якому було створено перешкоди, має право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. У цьому випадку розірвання шлюбу розглядається як свого роду санкція за вчинене іншим з подружжя порушення прав та законних інтересів іншого з подружжя.

3. У частині третій коментованої статті закріплено презумпцію мовчазної згоди, яка полягає у тому, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї, вчинені на користь сім'ї, вважаються вчиненими за згодою іншого з подружжя. Наприклад, згідно ч. 2 ст. 65 СК при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згідно ч. 4 ст. 65 СК договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З урахуванням презумпції мовчазної згоди, на майно подружжя, яке є спільною сумісною власністю, можуть бути накладені стягнення у тому випадку, якщо судом буде встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч. 2 ст. 73 СК).

Однак, у деяких випадках презумпція мовчазної згоди не діє. Так, згідно з ч. 3 ст. 65 СК для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Слід зазначити, що чинне законодавство не розтлумачує термін "цінне майно", а отже у кожному конкретному випадку віднесення того або іншого майна до цінного буде відбуватися в залежності від ставлення до такого майна подружжя або від ставлення іншої сторони у договорі.