1. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Коментар:

Коментована стаття визначає загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини. Окреслені вище права ґрунтуються на походженні дитини від матері та батька, яке засвідчується державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, передбаченому ст. ст. 122, 125 СК України.

У свою чергу, походження дитини від своїх батьків ґрунтується на наявності між ними кровного споріднення, тобто відносин родинності.

Серед підстав створення сім'ї законодавець виділяє кровне споріднення: "Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства" (ч. 4 ст. 3 СК України). Кровна спорідненість є нічим іншим як родинністю, тобто відносинами, які ґрунтуються на походженні одної особи від іншої.

Наявність родинних зв'язків між особами є тією рисою, яка може дати однозначну відповідь про наявність чи відсутність між особами сімейних правовідносин. Проте саме поняття родинності є неоднозначним і досить дискусійним у юридичній науці, оскільки вчені вкладають у нього різний зміст. Переважно родинність розглядається як кровний зв'язок між особами, що походять одна від одної або ж від спільного предка2. Зрозуміло, що родинність є біологічною категорією, але у той же час вона набуває правової форми, коли розглядається як підстава виникнення сімейних прав та обов'язків між суб'єктами, які нею пов'язані. Набуваючи правової форми, родинність, поряд із біологічними ознаками, поповнюється і соціальними.

Родинність слід розглядати як зв'язок осіб, які мають лише кровну спорідненість, тобто відносини родинності будуть мати місце лише у разі біологічного зв'язку між особами, що походять один від одного чи спільного предка. Значення кровної спорідненості полягає в тому, що її наявність є вирішальним чинником у встановленні факту наявності між суб'єктами сімейних правовідносин. Можна вести мову про наявність специфічної правової презумпції в сімейному праві - презумпції кровної спорідненості. Її сутність полягає у тому, що не потрібно доводити факт наявності між особами сімейних правовідносин, якщо доведено між ними біологічний зв'язок, тобто наявність кровної спорідненості. Про наявність згаданої презумпції опосередковано веде мову Є. М. Ворожейкін: "Кровна спорідненість як юридичний факт обов'язково виникає при умові реєстрації акта родинності. У ряді випадків кровна спорідненість породжує безпосередні правові зв'язки без будь-якої реєстрації3. Так наприклад, немає потреби реєструвати факт наявності кровної спорідненості між дідом і внуком, рідним братом і сестрою. У їх відносинах присутність кровної спорідненості презюмується.

Слід зауважити, що наявність факту родинних стосунків має значення і в інших галузях права: цивільному - під час спадкування; трудовому - щодо неприпустимості перебування у відносинах підлеглості близьких родичів у державних підприємствах, установах та організаціях; кримінальному - щодо наділення суб'єктів правом не свідчити проти близьких родичів; процесуальних - в частині оцінки свідчень близьких родичів на користь позивача та відповідача. Але, у вказаних галузях права родинність не слугує підставою виникнення правовідносин між суб'єктами, виконуючи допоміжну роль, на відміну від сімейного права, де місце її чи не вирішальне як у теорії, так і на практиці.

Порядок реєстрації походження дитини від своїх батьків регулюється не лише нормами СК України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень СК України Розділ 5 "Акти громадянського стану" Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20 червня 1969 року зберігає свою чинність у частині, що не суперечить СК України, до прийняття спеціального закону. Таким чином, поряд із новим Кодексом продовжує діяти до прийняття спеціального закону Розділ 5 КпШС України. Реєстрація народження регламентується главою 20 КпШС України. Вона провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них, а в разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини. Заява про реєстрацію народження дитини повинна бути подана не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, а при народженні мертвої дитини - не пізніше трьох діб. Реєстрація народження дитини за бажанням батьків провадиться в урочистій обстановці. Реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі.

Окрім цього, процедурні питання реєстрації народження дитини регламентуються Законом України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" N 3807-XII від 24.12.93 р.; Постановою Верховної Ради України "Про затвердження зразків книг реєстрації актів громадянського стану та свідоцтв, що видаються на підставі записів у цих книгах" від 23 квітня 1993 року N 3150-XII; постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. N 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян", наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 "Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні" (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. N 1154/5); наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2000 року N 9/5 "Про затвердження Інструкції з обліку, зберігання та витрачання бланків свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану в Україні"; наказом Міністерства юстиції України від 3 вересня 2002 року N 81/5 "Про затвердження Інструкції з обліку, зберігання та витрачання бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану на підтвердження юридичних фактів в Україні", наказом Міністерства юстиції України від 26 вересня 2002 року N 86/5 "Про затвердження Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану", наказом Міністерства юстиції України від 1 грудня 2003 року N 148/5 "Про затвердження Правил заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі вчинених актових записів, у державних органах реєстрації актів цивільного стану в Україні".

Особливості порядку розгляду судових справ щодо батьківства та материнства та рекомендації судам з цього приводу містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Зупинимось більш детальні на процедурі реєстрації народження дитини, яка регулюється наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 "Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні" (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 р. N 1154/5). Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові.

Підставами для реєстрації народження є:

а) медичне свідоцтво про народження форми N 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - форма N 103/о), що видається закладами охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи;

б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми N 103-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - форма N 103-1/о), заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я. Медична довідка заповнюється лікарем, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника закладу охорони здоров'я та круглою печаткою закладу. При реєстрації народження дитини, народженої поза закладом охорони здоров'я, на підставі документів, у графі 10 актового запису про народження зазначаються номер, дата видачі медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми N 103-1/о, а також прізвища, власні імена, по батькові двох свідків, присутніх при пологах, їх власні підписи, серії, номери їх паспортів або паспортних документів, яким органом і коли вони видані, а також місце проживання свідків;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми N 103-1/о;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми N 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для реєстрації народження реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини.