1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Коментар:

1. За попереднім КпШС суд повинен був з'ясовувати у дитини, при кому з батьків вона бажає залишитись, лише після досягнення дитиною 10 років (ст. 69 КпШС).

Діючий СК відмовився від встановлення вікової межі для обов'язку суду вислухати дитину при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Зазначені зміни законодавства слід визнати прогресивними та такими, що відповідають світовим стандартам.

Поява ст. 171 СК зумовлена ст. 12 Конвенції ООН про права дитини, згідно якої Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Згідно ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 р. під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з якою слід рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Поява норми ч. 2 ст. 171 СК підтверджує демократичну, прогресивну ідеологію регулювання відносин між батьками і дитиною. Врахування позиції дитини повинно бути доцільним з педагогічної точки зору.

2. Право дитини бути вислуханою при вирішенні спору щодо неї не має обмежень. Але оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ'єктивною. А тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК).

Висловлення дитиною власної думки краще проводити не в офіційній обстановці суду, а в іншому місці в присутності педагога, вихователя, представника органу опіки та піклування в обстановці, що виключає вплив на дитину зацікавлених осіб.

3. Необхідно відрізняти врахування позиції дитини і згоду дитини. В першому випадку - рішення може бути прийнято, відмінне від позиції дитини. В другому - рішення може бути прийнято тільки за згодою дитини.

В якості прикладів обов'язкової згоди дитини можна навести такі норми СК:

- у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою (ч. 2 с. 148 СК);

- уразі, якщо батько змінив своє ім'я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою (ст. 149 СК);

- місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК).