1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Коментар:

На відміну від попередньої статті дана норма присвячена питанню правового режиму майна, придбаного батьками і дітьми за рахунок спільної праці чи спільних коштів. Крім цього, йдеться про майно як призначене для особистого розвитку дитини, так і не призначене. Як витікає зі статті на таке майно поширюється право спільно сумісної власності.

Вважаємо, що дана стаття є також презумпцією і виконує роль гарантії прав малолітніх чи неповнолітніх дітей, які своєю працею беруть участь у створенні надійної матеріальної основи сім'ї. Важливо також, що такий підхід дозволяє в певній мірі захистити дитину від експлуатації та привласнення батьками результатів її роботи чи отриманих дитиною доходів.

Разом з таким здавалось позитивним змістом положень коментованої статті, її застосування на наш погляд пов'язане з низкою перепон фактичного та юридико-технічного характеру. Перш за все це стосується питання про визначення спільної праці. Чи буде вважатися спільною працею звичайна допомога батькам, наприклад при спорудженні будинку або виготовленні якогось виробу (написання картини, вишивання, в'язання тощо), призначеного для подальшої реалізації та отримання прибутку? Питання набуває особливої гостроти, коли мова йде про нотаріальне посвідчення правочинів, які можуть передбачати участь дитини у відповідних відносинах. Тобто, у найбільш загальному вигляді проблема постає таким чином: виникнення спільної сумісної власності супроводжує будь-які форми участі дитини у спільній діяльності чи тільки ті, де дитина брала участь у зазначеній діяльності з наміром отримати у перспективі частку у спільному майні? Вбачається, що відповідь на це питання торкається не тільки юридичної площини питання, а й моральної. Однак у кожному випадку необхідно враховувати ступінь участі дитини і спільній діяльності чи розмір її матеріального внеску. Так, якщо при купівлі нового телевізора у квартиру, дитина зробила свій внесок у розмірі 5 гривень при загальній вартості даної речі 10 тисяч гривень, говорити про виникнення у дитини права спільної сумісної власності навряд чи можна. Тому в даному випадку цілком правомірно буде застосувати положення ч. 2 ст. 173 СК України.

Щодо випадків виникнення спільної сумісної власності, то йдеться у першу чергу про різні види спільної господарської діяльності чи участі у діяльності господарського товариства, а також участь в діяльності селянського господарства (ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство").