1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Коментар:

1. Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Таким чином, ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.

Безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Тим не менш потрібно пам'ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин відповідно до ч. 2 ст. 1 Сімейного кодексу України є утвердження почуття обов'язку перед батьками.

Нормами коментованої статті визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Проблемним моментом коментованої статті є відсутність положення про наявність у дітей працездатності, для забезпечення можливості дітей утримувати своїх батьків.

Діти, які отримали повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття шляхом вступу в шлюб чи емансипації, не повинні виплачувати аліменти своїм батькам до досягнення ними вісімнадцяти років.

Можна визначити наступні підстави покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків:

- діти досягли вісімнадцяти років;

- батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров'я;

- батьки потребують матеріальної допомоги;

- відсутні обставини для звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків.

Слід зазначити, що моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Непрацездатність встановлюється медичною комісією. Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) та інваліди I, II та III груп.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Позов про стягнення аліментів може бути пред'явлений:

- до одного з дітей;

- до кількох з дітей;

- до всіх дітей разом.

У випадку пред'явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред'явлено до них позов чи ні.

Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Аліменти підлягають сплаті щомісяця в твердій грошовій сумі.

2. Ч. 2 коментованої статті визначає єдиний випадок, коли незалежно від наявності підстав покладення на дітей обов'язку утримувати своїх батьків, такий обов'язок не виникає. Таким випадком є позбавлення матері, батька батьківських прав при умові, що ці права не були поновлені.

Разом з тим, якщо батьки, які були позбавлені батьківських прав, з часом будуть поновлені у своїх батьківських правах, звільнення дітей від обов'язку утримувати своїх батьків не здійснюється.